Працювала до недавнього часу у міністерстві освіти, в бухгалтерії. Не Москва. Заробітна плата близько 15 000 рублів. В бюджет пішла відразу після вузу, тому що досвіду роботи не було, а куди-то йти треба було. Батьки ще й запевняли: «давай, попрацюй в міністерстві, це престижно». Роки йшли, заробітна плата зростала, але шибко. Дійшло до того, що я в неотчетный період займалася різними підробітками: від ліплення пельменів на замовлення до написання курсових і дипломів.
Рік тому обзавелася необхідним ЗА і стала брати іпешников в якості підробітку. Звітний період був дуже важким, але гроші зайвими не були. Під Новий рік я сіла і стала підбивати свої доходи. Виявилося, що офіційна «престижна» робота стала приносити значно менше, ніж моя «підробіток». Дуже не хотілося, але все ж написала заяву за власним бажанням. Все ж терпіти витівки головбуха, виправляти помилки колег (частенько кидали на суміжні ділянки) було зовсім невесело.
Звільнилася. Ось вже як два місяці я працюю сама на себе: відкрила ІП і сиджу вдома. Час від часу мотаюся по банкам та податковим. Спочатку страшно було звільнятися, а тепер анітрохи про це не шкодую. Єдине про що шкодую — те, що стільки часу ходила на роботу, щоб відсидіти з 8 до 17 і отримати мізерну оплату.
Натомість родичі наче в унісон галасують: «Ти божевільна, чи що? Звільнилася з такою престижно роботи!». Вистачить з мене престижу, хочу нормально заробляти.
Автор: k#########@gmail.com
