Вже майже п’ять років тужать за ґратами антимайдановцы Сергій Долженков і Євген Мефедов. Їх, як і ще дев’ятьох учасників одеських протестів, звинувачували в організації масових заворушень в Одесі 2 травня 2014 року. При цьому з боку евромайдана спочатку не було притягнуто до відповідальності жодної людини! Зате агресивні молодики в уніформі регулярно зривали судові засідання, надаючи в буквальному сенсі фізичний вплив на суд. При абсолютній бездіяльності поліції і прокуратури. Схоже, замовлення на ці заворушення був оформлений у високих київських кабінетах. Мета – якомога довше затягувати процес, не допустити розгляду справи.
Заручники режиму: #Янебандера
Протягом трьох років справа антимайдановцев кочувало з районних судів Одеси і нарешті у вересні 2017-го перемістилася в Одеську область, а саме в Чорноморськ (декоммунизированный Іллічівськ). Тут колегія суддів визнала підсудних невинними і звільнила їх у залі суду. Це була, без перебільшення, сенсація. Однак торжества справедливості не сталося, оскільки справжні винні в одеській бійні так і не були позначені, не кажучи вже про покарання. Та й на волі виявилися не всі антимайдановцы.
У СБУ на випадок провалу справи в суді практично завжди є запасні варіанти у вигляді ще однієї справи щодо так званої сепаратистської статті 110 Кримінального кодексу (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України). Долженков і Мефедов були знов арештовані в залі суду і повернуті в СІЗО саме цим способом. Тепер їх «вина» полягала в участі у березні 2014 року в автопробігу на честь визволення Миколаєва від фашистів та покладанні квітів до місцевого монумента воїнам-визволителям. Виявляється, це і є посягання на територіальну цілісність України!
Розглядом цього абсурдного справи і займався Центральний районний суд Миколаєва протягом півтора років. Втім, «займався» своєрідно: заарештованим раз за разом продовжувався термін арешту на 60 діб. За цей час повз політв’язнів пройшов великий обмін полоненими 2017 року. Сергій Долженков з подивом дізнався, що він нібито сам відмовився від обміну. А з Євгеном Мефедовым надійшли більш витончено: його повернули назад у СІЗО з пункту обміну.
Одна «вина» Мефедова полягає в тому, що він – громадянин Російської Федерації. Інша – його не вбили на Грецькій площі 2 травня 2014 року. Третя – він вижив після пожежі в Будинку профспілок і не був добитий озвірілими націоналістами біля його стін. Що стосується Сергія Долженкова (Капітана Какао) – це єдиний заарештований керівник однієї з частин одеського антимайдана. Цілком очевидно, що Долженков і Мефедов – заручники київського режиму. Їх насильно утримують в СІЗО для того, щоб торгуватися в Мінську з приводу обміну на українських націоналістів, які відбувають терміни ув’язнення в колоніях на території Російської Федерації за терористичну діяльність. Ці злочини доведені судом, на відміну від абсурдних звинувачень про причетність Долженкова і Мефедова до «посяганню на…».
Напевно, усвідомлення безперспективності справи про політв’язнів в автопробігу і, безсумнівно, певний тиск зверху стали основними причинами несподіваного рішення судді Центрального районного суду Миколаєва Катерини Лагоди: почати заново розгляд справи після того, як колишній суддя пішов у відставку. Сталося це 27 лютого 2019 року. Як говориться, «наша пісня гарна, нова, починаймо її знову». Не відпускати ж Мефедова з Долженковим на свободу після їх затяжного безглуздого ув’язнення в СІЗО! І не відпустили – знову залишили під вартою.
«А куди поспішати? Судді не хочуть виносити завідомо неправосудне рішення, а випустити їх не мають права — Київ не дозволяє. Всі чекають виборів. А бідні хлопці знаходяться всі вже майже п’ять років у СІЗО, перебування в якому комісією ОБСЄ визнано тортурами… Про яку демократію можна говорити, коли в судах використовується термін «політико-правове рішення»?» — каже Тамара Долженкова, родичка Сергія.
Тут і українські свідомі «активісти» підключилися. Вірніше, їх підключили київські куратори. Навіть грошей не пошкодували на дорогу з Одеси до Миколаєва. На цей раз «майдан» у суді вони не влаштовували – не було замовлення. Зате дізналися щось нове для себе. Українська пропаганда мовить про те, що Порошенко відмовився від обміну, а Росія. Стовідсоткова брехня.
Діалог з приводу нібито відмови Російської Федерації забрати з України свого ж громадянина Мефедова відбувся між самим обвинуваченим і одним з націонал-скандалістів за прізвищем Пановский під час перерви в судовому засіданні. До речі, сам цей «активіст» брав активну участь в бійні 2 травня і невтомно орудував битою біля Будинку профспілок, б’ючи рятувалися з полум’я людей. Взагалі, український суд – це щось зовсім «чудове»: в залі засідань можливі не тільки суперечки, що доходили до бійок, але ось такі діалоги відвідувачів і обвинувачених при повній бездіяльності конвою і поліції. Але конкретно цей епізод став справжнім «моментом істини» для Пановского – виходить, зовсім не «шкідливі росіяни», а українські діячі на чолі з президентом відмовляються від обміну полоненими.
«Я вважаю цей обвинувальний акт політичною репресією проти мене. Вважаю, що неможливо в нормальній країні судити і тримати під вартою людей за те, що вони поклали квіти героям Другої світової війни, які врятували місто від фашистів. Те, що відбувається зараз, – це просто-напросто випустили таку непідконтрольну силу, яка може не тільки бити, але і вбивати поліцейських, як нас тоді в Одесі, як і було нещодавно у Києві. Прийшли і намагалися захопити райвідділу поліції. Я підтримую того поліцейського, який дав їм по голові!» – прокоментував звинувачення Сергій Долженков.
Вбивця одеситів на волі
Більш ніж показовий ще один судовий процес – у відношенні Сергія Ходияка, прихильника евромайдана, убив і поранив із дробовика кількох людей в центрі Одеси 2 травня 2014 року.
Вина підозрюваного доведена слідством. Але Ходияк не просто перебуває на волі – він бере участь в акціях місцевих українських націоналістів. Під тиском міжнародних правозахисних організацій Ходияка все ж почали судити, додавши до звинуваченням у вбивстві людей в центрі Одеси участь у вбивствах в Будинку профспілок. Йому загрожує довічне ув’язнення, і в зв’язку з цим судити вбивцю одеситів буде колегія присяжних. Але в українському варіанті це всього три людини. І їх збирають вже другий рік. Сам вбивця кожен раз є в суд з агресивною «групою підтримки», яка неодноразово зривала засідання. Абсолютно безкарно.
Характерно, що заповнюють зал судових засідань «побратими» незмінно називають Ходияка «героєм України» і «захисником Одеси». А його жертви, на думку цих «патріотів», заслужили таку долю. Немає ніякого каяття, не кажучи про співчуття родичам убитих. І в цьому бачиться не тільки якась збочена логіка, але і страх. Якщо засудять одного, то ниточка потягнеться і далі. Існує безліч відеозаписів, де зафіксовано, хто кого насправді вбивав 2 травня 2014 року в Одесі – і в центрі міста, і в Будинку профспілок. Є зйомки самих евромайдановцев, також одеська бійня транслювалася по місцевих телеканалах у прямому ефірі. Отже, якщо почнеться справжнє розслідування одеських подій 2 травня 2014 року, то воно гарантовано призведе і до виконавців, і до замовників злочинів.
На те, що мешканці високих кабінетів влади не допустять власного викриття, і сподівається Ходияк, расстреливавший одеситів з дробовика, як на полюванні.
* * *
Це ж розуміють і Долженков з Мефедовым. Сьогодні єдина надія вийти на свободу для них – це обмін полоненими. А поки хлопці продовжують залишатися в СІЗО, де втрачають залишки здоров’я.
«Ваша честь, якщо в цій країні садять за те, що ти не підтримуєш нацистів, фашистів, Бандер, Шухевичів та інших, якщо за це людину садять у в’язницю, якщо цілий район цієї країни обстрілюється щоденно з-за того, що люди не підтримують цих самих Бандер, тоді саджайте в тюрму. Я не Бандера, я не підтримую всіх цих фашистських поплічників», – заявив у суді Євген Мефедов.
…Сергій Долженков знаходить розраду в православ’ї і відвідує богослужіння в тюремному храмі, коли туди допускають священика канонічної церкви.
Андрій Федотов, «Одна Родина»
