Ні для кого не секрет, що живописцям для слави одного таланту замало. Найчастіше їх творіння виявляються політично неугодними, тому їх всіляко замовчують — цензура не дрімає!
Ми зробимо невеликий екскурс в історію російського живопису і познайомимо вас з дюжиною картин, які ніколи не потраплять на сторінки шкільних підручників.
Олексій Корзухін — «П’яний батько сімейства» (1861 рік)
За свою картину «П’яний батько сімейства » Корзухін отримав малу золоту медаль від Імператорської Академії мистецтв! Полотно реалістично передав знайому багатьом картину. П’яний голова сімейства вже перекинув стілець і готовий вимісити всю свою злість на ні в чому неповинних дружині і дитині…
Павло Ковалевський — «Порка» (1880 рік)
В ті часи виховання дітей взагалі сильно відрізнявся від теперішнього. Батіг явно переважав над пряником.
Сергій Коровін — «Перед покаранням» (1884 рік)
Втім, пороли різками не тільки дітей, але і дорослих. Картина зобразила сцену у волосному правлінні. Засуджений селянин, стоячи серед стягує з себе рваний сіряк, а в кутку екзекутор пов’язує останній пучок тонких прутів.
Іван Горохів — «Запив» (рубіж XIX–XX століть)
Ще одна картина на тему пияцтва. Хмільний селянин радісно несе пляшку горілки, в той час як інші домочадці приготувалися до гіршого.
Володимир Маковський — «Не пущу!» (1892 рік)
А тут зневірена дружина намагається всіма силами утримати чоловіка від чергового походу в винну лавку. Судячи з виразу мужика, дружина його не зупинить.
Володимир Маковський — «Тихенько від дружини» (1872 рік)
Якщо ж немічний чоловік боявся подружжя, випивати йому доводилося нишком…
Василь Максимов — «За прикладом старших» (1864 рік)
Діти теж намагалися не відставати від дорослих і брали приклад з батьків.
Іван Богданов — «Новачок» (1893 рік)
П’яний як чіп чіп «вчить життя» заплаканої підмайстри…
Михайло Ватутін — «Вихователь» (1892 рік)
І знову взуттєвий майстер з незмінною пляшкою горілки виховує дітей. Мабуть, недарма в народі з’явилася приказка: п’яний як чіп.
Фірс Журавльов — «Купецькі поминки» (1876 рік)
Застілля у розпалі, і частина гостей вже встигла забути, з якого приводу вони тут зібралися.
Микола Неврев — «Протодиякон, проголошує на купецьких іменинах довголіття » (1866 рік)
Як бачите, поминки від іменин майже нічим не відрізнялися…
Василь Перов — «Сільський хресний хід на Великдень» (1861 рік)
А ось як у селах відзначали світлі свято Пасхи. Більшість селян вже перепилось, мужичок в центрі тримає ікону верх ногами, а деякі й зовсім не можуть стояти на ногах.
Можливо, укладачі шкільної програми дійсно праві. Мовляв, хто цікавиться живописом, той сам знайде незручні картини, а учням знайомитися з усіма «принадами» життя наших предків ще зарано…
