Після семи десятиліть наукових дискусій та клінічної невизначеності, Міжнародна федерація діабету (IDF) у 2025 році офіційно визнала п’яту форму діабету. Це знакове рішення знаменує собою поворотний момент у вивченні стану, який тривалий час залишався в тіні медичної науки, часто наражаючись на помилкові діагнози або зовсім ігноруючи.
Довгий шлях до визнання
Історія цього захворювання – це низка наукових «зникнень». Вперше описане на Ямайці у 1955 році, захворювання було визнано Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) у 1980-х роках, проте у 1999 році його класифікація була відкликана через нібито недостатню доказову базу.
Протягом багатьох років медична спільнота намагалася знайти йому місце у класифікації. Проте недавні дослідження прояснили, чому це розмежування життєво важливе. На відміну від добре відомих типів діабету, цей п’ятий варіант, що нині отримав назву діабет 5-го типу, принципово відрізняється за своїм походженням та біологічним механізмом:
Тип 1: Аутоімунний стан, при якому підшлункова залоза перестає виробляти інсулін.
* Тип 2: Характеризується інсулінорезистентністю, часто пов’язаною з способом життя та харчуванням.
* Тип 3c: Виникає внаслідок прямого пошкодження підшлункової залози.
* Гестаційний: Викликається гормональними змінами під час вагітності.
* Тип 5: Виникає внаслідок хронічного дефіциту поживних речовин та виснаження організму.
Чому це важливо: небезпека невірного діагнозу
Визнання діабету 5-го типу – це не просто питання термінології; це питання життя та смерті. Оскільки причиною 5 типу є недоїдання, а не інсулінорезистентність, стандартні методи лікування діабету 2 типу можуть бути неефективними або навіть небезпечними.
«Розуміння того, який саме тип діабету у пацієнта є вкрай важливим для призначення правильного лікування», — пояснює Крейг Білл, дослідник діабету з Ексетерського університету.
Біологічний профіль 5-го типу є унікальним. Дослідження, у тому числі під керівництвом ендокринолога Мередіт Хокінс, показують, що у пацієнтів з цією формою спостерігається дефіцит інсуліну (як при 1 типі), але при цьому вони зберігають чутливість до нього (на відміну від 2 типу).
Основні ризики включають:
– Гіпоглікемія: Неправильно підібране дозування інсуліну може призвести до небезпечно низького рівня цукру в крові.
– Неефективність лікування: Застосування методів, призначених для боротьби з інсулінорезистентністю, не вирішує основну проблему – пошкодження підшлункової залози, спричинене нестачею поживних речовин.
– Дефіцит ресурсів: У регіонах, де це захворювання найбільш поширене, часто відсутня доступна система моніторингу глюкози, що робить контроль стрибків або падіння цукру ще більш ризикованим.
Прихована глобальна криза охорони здоров’я
Діабет 5-го типу – це хвороба нерівності. Він непомірно сильно вражає населення Азії, Африки, а також деяких регіонів Латинської Америки та Карибського басейну, де гостро стоїть проблема нестачі продовольства.
Мередіт Хокінс зазначає, що діабет, пов’язаний з недоїданням, також поширений, як ВІЛ/СНІД, а в деяких регіонах зустрічається частіше, ніж туберкульоз. Проте відсутність офіційної назви заважала медичній спільноті отримувати фінансування та проводити дослідження, необхідні для боротьби з ним. Відсутність «ярлика» означала неможливість відстежувати поширеність хвороби, розробляти стандартизовані діагностичні критерії чи навчати медичних працівників розпізнавання симптомів.
Шлях вперед
З офіційним визнанням з боку IDF було створено нову спеціалізовану робочу групу під керівництвом Хокінс для вирішення наступних завдань:
1. Розробка офіційних діагностичних критеріїв та терапевтичних посібників.
2. Створення глобального дослідницького реєстру для відстеження масштабів захворювання.
3. Навчання медичних працівників правильної ідентифікації та лікування цього стану.
Хоча деякі вчені зберігають обережність щодо «діагностичної невизначеності» випадків, пов’язаних із виснаженням, загальна тенденція зміщується у бік активного управління захворюванням.
Висновок: Офіційна класифікація діабету 5-го типу створює життєво важливу основу для вирішення занедбаної глобальної кризи охорони здоров’я. Це гарантує, що мільйони людей, які страждають на метаболічні порушення, викликані недоїданням, отримають адресну, безпечну та ефективну медичну допомогу.
