Сьогодні, 25 лютого, у день народження режисера Олексія Балабанова, зняв культовий фільм «Брат» і «Брат 2», ми б хотіли поговорити про популярність цих кінострічок. А також про популярність головного героя Данила Багрова, що став одним із символів минулої епохи.
У 1997 році на екрани вийшов фільм “Брат”. Фільм моментально отримав статус культового, і на кілька найближчих років Данила Багров став “героєм свого часу”. Мабуть тоді саме такий герой виявився потрібен країні, людям. Але чому цей фільм, цей герой стали такими популярними?
Звичайно, успіх двох “Братів” хтось пояснить раціональними причинами – точним розрахунком його творців, режисера Олексія Балабанова і продюсера Сергія Сельянова. Але про точному розрахунку можна говорити тільки у випадку з “Братом-2”. Успіх першого “Брата” багато в чому пояснюється тим, що широкі маси не захотіли побачити у фільмі те, що вкладали в нього творці, зате побачили дещо своє, більш зрозуміле й рідне. Люди побачили свого хлопця, адже Данило – не супермен. Він – наш, свій в дошку. Ось тільки спуску нікому не дасть
До 1997 року Олексій Балабанов вважався класичним “режисером для обраних”. Його фільми бачили рідкісні глядачі. “Брат” зробив його найбільш відомим в народі режисером покоління 90-х. Люди розцінили Данила Багрова не просто як героя нашого часу, а як Героя з великої літери – нашенського, свого.
Адже дійсно, Данила Багрова можна порівнювати з Лермонтовским Печериным або Пушкінським Онєгіним. Пам’ятаєте: у школі ми вивчали термін “зайві люди”? Адже персонаж фільму-трагічний. Трагічно інфантильний і самотній, відчайдушно намагається знайти хоч якусь опору в житті і якийсь сенс. Він намагається вхопитися за все зустрічний-поперечний бо інтуїтивно шукає в житті опори, намагається визначити коло своїх. Данила по суті звичайний хороший хлопець, який потрапив у погану життєву і тимчасову ситуацію.
Фільм “Брат” ніякий не націоналістичний. У фільмі фрази, які вимовляє Данила – характеристика суперечливості героя, у якого немає ніякої ідеології, а в голові каша, але частина публіки прийняла ці фрази через близькі серцю актуальні гасла, а Данила Багрова – не за втраченого людини, а за довгоочікуваного лідера нації, месника, зразок для наслідування, такого собі Робін Гуда по відношенню до загарбникам-інородців (хоча він швидше Іван-дурень, раптом став Робін Гудом). І це вже Балабанов і Сельянов на повну котушку використовували коли створювали комерційний сіквел “Брат-2”. Вони свідомо створили з Даніли Багрова Народного Героя, Російської Месника, не встоявши перед спокусою погнатися за популярністю і касою.
А ще, одну з головних складових успіху грає Сергій Бодров. Зіграй Данилу хтось інший, причому з набагато більш підходящої головному герою неінтелектуальні зовнішністю, обидва фільму не стали культовими. Провалилися б в потік численних схожих фільмів і серіалів про бандитів, ментів і народних месників. Головна сила фільму – саме Бодров з його чарівністю і воістину ірраціональним впливом на аудиторію
Ну а ось що про це думає Віктор Сухоруков: “У чому популярність фільму? Питання це давно висить у повітрі. Я сам — учасник цієї історії кажу: феномен! Не знаю, чому вже нове покоління глядачів його пам’ятає. Дорослі люди до мене підходять і їх діти — сфотографуватися з братом Витькой Багровим. Я не знаю таємниці ось цієї популярності і, як не дивно, любові до цієї картини. Не знаю. Казка, тому що це — казка! Ось як лаяли нас, не звинувачували в шовінізмі, антиамериканізму, антиукраинизме — в чому завгодно, мені здається — це просто казка, в якій окремо кожен з нас щось знаходить для себе: важливе, потрібне, небезпечне і корисне”
Звідси
