Відновлений глобальний інтерес до місячних місій швидко зростає, що приносить із собою критичну проблему: уникнути зіткнень у перевантаженому просторі навколо Місяця. Незважаючи на очевидну величезність «цилюнарного простору» (область між Землею та Місяцем), реальність полягає в тому, що зосереджені орбітальні моделі та обмежені можливості відстеження становлять значну та зростаючу загрозу.
Ілюзія простору
Навколомісячний простір величезний – приблизно в 2000 разів більший за орбітальний простір Землі. Однак космічні апарати розподілені не випадково. Місії, як правило, сходяться на стабільних, бажаних орбітах навколо Місяця, створюючи локальні затори. Це означає, що навіть на величезних відстанях ймовірність перетину шляхів різко зростає.
Проблему загострюють обмеження існуючих систем відстеження. Сучасним датчикам важко постійно стежити за об’єктами, розташованими так далеко від Землі, частково через перешкоди від самого Місяця. Ця невизначеність змушує операторів виконувати маневри ухилення, навіть коли фактичний ризик зіткнення низький, витрачаючи паливо та порушуючи цілі місії.
Результати моделювання: ризик зіткнення зростає швидше, ніж очікувалося
Нове дослідження, опубліковане в Journal of Spacecraft and Rockets, демонструє, що ризик зіткнень зростає швидше, ніж вважалося раніше. Моделювання показує, що навіть маючи лише 50 супутників на місячній орбіті, кожному космічному апарату потрібно буде виконувати в середньому чотири маневри для уникнення зіткнень на рік. Враховуючи поточні темпи зростання, такого рівня заторів можна досягти протягом десяти років.
Реальні дані підтверджують ці висновки. Індійське космічне агентство повідомило, що його місія Chandrayaan-2 вимагала трьох маневрів уникнення всього за чотири роки, лише з шістьма космічними апаратами на орбіті.
Наслідки для національної безпеки
Відсутність надійного моніторингу в прилунному просторі є не лише проблемою безпеки, але й уразливістю національної безпеки. Можливість прихованої зброї в регіоні викликає занепокоєння щодо можливої невиявленої ворожої діяльності. Космічні сили США активно оцінюють ці ризики, визнаючи необхідність удосконалення «цілюнарної ситуаційної обізнаності».
Рішення в розробці
Ведеться робота з вирішення цієї зростаючої кризи. Дослідницька лабораторія ВПС фінансує програму Oracle, метою якої є розгортання супутника в точці Лагранжа (стабільне орбітальне положення) для покращення можливостей моніторингу. Перший супутник Oracle планується запустити в 2027 році.
Однак одного вдосконалення моніторингу недостатньо. Потрібна ефективна координація між космічними агентствами та комерційними операторами. NASA веде роботу з відстеження та оцінки місячного трафіку, зіставляючи дані від операторів для виявлення потенційних близьких зближень.
Необхідність міжнародної співпраці
Договір про космос зобов’язує країни уникати шкідливого втручання в космічну діяльність одна одної, але він не містить конкретних рекомендацій щодо координації. Комітет ООН з використання космічного простору в мирних цілях створив робочу групу для вирішення цих прогалин.
Із зростаючою кількістю урядових і комерційних місій, включаючи майбутню пілотовану місячну місію НАСА в 2026 році, міжнародна співпраця має першочергове значення. Майбутнє дослідження Місяця залежить від активної координації для забезпечення безпеки та стійкості космічної діяльності.
На завершення можна сказати, що швидке зростання кількості місячних місій створює зростаючий ризик зіткнень. Для пом’якшення цієї загрози та забезпечення майбутнього дослідження Місяця необхідний покращений моніторинг у поєднанні з міжнародним співробітництвом та активною координацією.
