Астрономи розгадали таємницю незвичайної туманності «Алмазне кільце» в області зореутворення Лебедя X: це залишок вибухонебезпечної газової бульбашки, сплющеної газами, що витікають. На відміну від більшості подібних структур, які мають сферичну форму, ця туманність виглядає як виразне кільцеподібне утворення. Відкриття, опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics, дає ключове розуміння того, як масивні зірки формують своє оточення та впливають на майбутнє народження зірок.
Анатомія бульбашки, що лопнула
Діамантове кільце простягається приблизно на 20 світлових років і яскраво світиться в інфрачервоному світлі. Він утворився з масивної зірки — приблизно в 16 разів більшої за наше Сонце, — яка випромінювала інтенсивне випромінювання та зоряний вітер. Ця енергія надувала бульбашку іонізованого вуглецю, яка спочатку розширювалася в усіх напрямках.
Однак замість того, щоб зберегти сферичну форму, бульбашка «лопнула», коли гази вийшли через слабкі місця. Це призвело до унікальної сплощеної структури, яку ми бачимо сьогодні. Комп’ютерне моделювання підтверджує цей процес, показуючи, як початкове розширення змінилося повільним, кільцеподібним розширенням. Вся формація відносно молода, її вік оцінюється приблизно в 400 000 років.
Роль СОФІЇ та інфрачервоної астрономії
Для спостереження за цим явищем знадобилося спеціальне обладнання. Дослідницька група використовувала SOFIA (Стратосферна обсерваторія інфрачервоної астрономії), модифікований літак Boeing, оснащений інфрачервоним телескопом. Літаючи на великій висоті, SOFIA може отримати доступ до хвиль світла, блокованих земною атмосферою.
Точні вимірювання SOFIA показали, що кільце розширюється зі швидкістю близько 1,3 кілометрів на секунду (4700 км/год), повільніше, ніж подібні бульбашки. Це повільне розширення узгоджується з моделлю виходу газу.
Наслідки для утворення зірок
Діамантовий перстень є яскравим прикладом того, як окремі зірки можуть кардинально змінювати своє оточення. Енергія, що виділяється масивними зірками, впливає на щільність і розподіл газу та пилу, що, у свою чергу, впливає на утворення нових зірок.
«Подібні процеси мають вирішальне значення для розуміння того, як народжуються зірки в нашій галактиці», — пояснює співавтор доктор Нікола Шнайдер. Відкриття підкреслює динамічну взаємодію між масивними зірками та їх оточенням, пропонуючи нове уявлення про цикл народження та еволюцію зірок.
