Вчені досягли прориву в робототехніці, створивши робота-гуманоїда, який може рухати ротом з точністю, близькою до людської. Ця розробка вирішує давню проблему «страшної долини» — неприємне відчуття, яке відчувають люди, коли роботи виглядають майже справжніми, але не справляються. Ключ до успіху? Нехай робот навчається на власному відображенні та годинах відео YouTube.
Як робот навчився імітувати людську мову
Дослідники з Колумбійського університету розробили робота під назвою EMO, використовуючи нову систему штучного інтелекту від бачення до дії. Це означає, що EMO не покладається на заздалегідь запрограмовані правила; натомість він вчиться перетворювати те, що бачить, на скоординовані фізичні рухи. Процес почався з того, що ЕМО дивився на себе в дзеркало. Це дозволило роботу зрозуміти, як його 26 лицевих двигунів — кожен з яких має до 10 ступенів свободи — впливають на його гнучкі силіконові губи.
Потім вчені піддали EMO тисячам годин людської мови з відео на YouTube 10 різними мовами. Робот навчився пов’язувати моторні рухи з відповідними звуками, не розуміючи значення слів. Цей тренінг дозволив EMO синхронізуватися з саундтреком на безпрецедентному рівні.
Тестування ілюзії: дослідження людського сприйняття
Щоб підтвердити результати, команда перевірила точність синхронізації губ EMO на 1300 добровольцях. Учасникам показали відеозаписи розмови ЕМО, порівнюючи його рухи з ідеальними рухами губ, а також з двома іншими методами контролю: на основі гучності та імітації орієнтирів. Результати виявилися вражаючими: 62,46% добровольців вибрали рухи губ EMO, згенеровані VLA, як найбільш реалістичні, значно перевершуючи інші методи (23,15% і 14,38% відповідно).
«Більша частина сьогоднішньої гуманоїдної робототехніки зосереджена на рухах ніг і рук… Але вираз обличчя не менш важливий для будь-якого робототехнічного застосування, яке передбачає взаємодію людини». — Ход Ліпсон, професор інженерії Колумбійського університету.
Чому реалістичні обличчя важливі для роботів
Важливість цього дослідження полягає в тому, як люди сприймають роботів. Дослідження показують, що ми зосереджуємося на обличчях 87% часу під час розмови, при цьому 10-15% цієї уваги спрямовується на рот. Ці сигнали важливі не лише візуально; вони навіть впливають на те, що ми чуємо. Роботи, які не імітують людську міміку, швидше за все, будуть сприйматися як тривожні або не заслуговують довіри.
Оскільки роботи зі штучним інтелектом все більше інтегруються в повсякденне життя, особливо в таких сферах, як догляд за людьми похилого віку, освіта та медицина, реалістичні вирази обличчя стануть критичними для побудови довіри та ефективного спілкування. Дослідники вважають, що цей прорив прокладе шлях для роботів, які зможуть формувати глибші емоційні зв’язки з людьми.
Здатність роботів ефективно імітувати людське обличчя більше не є науковою фантастикою; це реальність, яка швидко наближається. Ця зміна викликає питання про майбутнє взаємодії людини та робота, про етику створення все більш реалістичних машин і про те, як ми визначаємо автентичність в епоху розвиненого ШІ.
