Багаторічні зусилля Китаю щодо боротьби з опустелюванням навколо пустелі Такла-Макан — однієї з найбільших і найпосушливіших у світі — дають несподіваний результат: околиці пустелі тепер поглинають більше вуглецю з атмосфери, ніж виділяють, ефективно перетворюючи «біологічну пустку» в поглинання.
Сувора реальність Такла-Макана
Пустеля Такла-Макан, що тягнеться приблизно на 337 000 квадратних кілометрів, за своєю природою непридатна для життя. Оточена високими горами, які блокують дощі, вона історично була ландшафтом з рухомих пісків, які не здатні підтримувати якусь рослинність. Десятиліття урбанізації та розширення сільськогосподарських угідь посилили ситуацію, збільшивши піщані бурі та деградацію земель. Це критична проблема, оскільки опустелювання руйнує не лише землі, а й прискорює зміну клімату, вивільняючи накопичений вуглець із ґрунту та перешкоджаючи природному поглинанню вуглецю.
Велика зелена стіна: сміливе втручання
З 1978 року Китай реалізує «Програму лісозахисних смуг Трьох Півночі», також відому як «Велика зелена стіна». Мета: посадити мільярди дерев навколо пустель Такла-Макан та Гобі до 2050 року. На сьогоднішній день посаджено понад 66 мільярдів дерев. Хоча успіх програми у зниженні піщаних бур обговорювався, нещодавні дослідження підтверджують значне зрушення у вуглецевому балансі пустелі.
Від біологічної пустки до поглинача вуглецю
Новий аналіз супутникових даних та наземних спостережень за останні 25 років показує, що рослинність, посаджена по периметру пустелі, тепер поглинає більше CO2, ніж виділяє. Ця трансформація пов’язана з ініціативою «Велика зелена стіна». У сезон дощів (липень–вересень) середня кількість опадів становить 1,5 см на місяць, що стимулює зростання рослинності та знижує рівень CO2 з 416 частин на мільйон до 413 ppm.
Попередні дослідження припускали, що сам пустельний пісок може діяти як поглинач вуглецю, але ці висновки ставилися під сумнів через нестабільність піску при підвищенні температури. Це нове дослідження уточнює, що саме рослинність, а не просто пісок, є причиною змін. Окраїна Такла-Макана тепер являє собою перший доведений приклад пустелі, успішно перетвореної на поглинач вуглецю.
Наслідки та майбутні моделі
Хоча вплив «Великої зеленої стіни» на опустелювання все ще вивчається, її успіх як поглинач вуглецю пропонує потенційну модель для інших посушливих регіонів. Стабілізація рослинності в цих екстремальних умовах демонструє, що людське втручання може підвищити секвестрацію вуглецю, навіть в історично несприятливих умовах.
Головний висновок у тому, що масштабне екологічне проектування, хоч і амбітно, може принести відчутні екологічні вигоди. Трансформація пустелі Такла-Макан підкреслює потенціал активного відновлення для боротьби зі зміною клімату навіть у найскладніших ландшафтах світу.
