Нове дослідження, проведене Університетом Пенсільванії, ставить під сумнів усталені переконання щодо раннього розвитку дитини, припускаючи, що увага батька — або її відсутність — у перший рік життя може мати більш значний вплив на довгострокове здоров’я дитини, ніж поведінка матері. Десятиліттями психологія зосереджувалася майже виключно на зв’язках матері та дитини як головному факторі емоційного та фізичного благополуччя, часто патологізуючи материнську поведінку як «пригнічувальну», «зневажливу» або іншим чином дисфункціональну. Це дослідження вказує на те, що батьки відіграють важливу роль, яку потенційно не помічають.
Методологія дослідження та основні результати
Дослідники спостерігали за взаємодією між 10-місячними немовлятами та їхніми батьками та матерями. Подальші оцінки проводилися, коли дітям було 2 та 7 років. Дослідження, опубліковане в журналі Health Psychology, виявило чітку закономірність: Батьки, які менше брали участь у житті своїх немовлят у віці 10 місяців, з більшою ймовірністю стикалися з проблемами спільного батьківства пізніше, часто або дистанціювавшись від участі, або конкуруючи з матерями за увагу дитини.
Важливо, що відсутність батьківської участі на ранньому етапі асоціювалася з вимірними результатами для здоров’я дітей у віці 7 років, включаючи посилення запалення та підвищення рівня цукру в крові — обидва показники хронічних метаболічних і серцево-судинних проблем. Це свідчить про те, що рання батьківська поведінка може безпосередньо впливати на фізіологічний розвиток дитини.
Чому це важливо?
Ці висновки важливі, оскільки вони зміщують фокус від традиційного акценту на материнському впливі, показуючи, що раннє реагування батьків має чіткий і потужний ефект. Дослідники відзначили, що поведінка матері не показала такої ж кореляції з подальшими результатами здоров’я.
Це кидає виклик поширеному наративу в психології, який історично позиціонує матерів як головних емоційних регуляторів у ранньому дитинстві. Дослідження не заперечує важливість матерів, а радше підкреслює необхідність більш тонкого розуміння сімейної динаміки. Роль батька в ранньому розвитку не просто додаткова; здається, це надзвичайно важливо.
Наслідки та майбутні дослідження
Дослідження показує, що втручання, спрямовані на покращення здоров’я дітей, також мають передбачати залучення батьків на ранньому етапі процесу виховання дітей. Довгострокові наслідки відстороненості від батька включають підвищений фізіологічний стрес у дітей, який може проявлятися хронічними захворюваннями пізніше в житті. У майбутніх дослідженнях слід вивчити, як втручання, спрямовані на батьків, можуть покращити спільне батьківство та зменшити ризик цих наслідків.
Це дослідження підтверджує ідею, що здоровий розвиток дитини залежить не лише від зв’язку між матір’ю та дитиною, але також вимагає активної, позитивної участі обох батьків. Ігнорування ролі батька — це втрачена можливість покращити результати.
