Революційне експериментальне лікування повністю позбавило діабету 1 типу у мишей, що стало значним кроком до можливого лікування у людей. Підхід, розроблений дослідниками зі Стенфордської школи медицини, поєднує клітини як донора, так і реципієнта, щоб створити «гібридну» імунну систему, яка переносить трансплантовані клітини, що виробляють інсулін без необхідності імуносупресії протягом усього життя.
Проблема з існуючими методами лікування
Діабет 1 типу виникає, коли імунна система організму помилково атакує та руйнує бета-острівці підшлункової залози, що виробляють інсулін. Хоча трансплантація острівців може відновити вироблення інсуліну, імунна система реципієнта зазвичай відторгає нові клітини, якщо їх не придушити агресивно за допомогою ліків. Ці рятівні ліки мають значні побічні ефекти, включаючи підвищений ризик інфекції та раку. Головне завдання — змусити організм сприймати нові клітини, не послаблюючи його захисту.
Як працює гібридний підхід
Рішення Стенфордської команди передбачає ретельно сплановану серію кроків:
- Відновлення імунної системи: Перед трансплантацією імунну систему миші-реципієнта частково пригнічують за допомогою низьких доз радіації, специфічних антитіл і тимчасового імуноінгібітора. Це створює можливість для інтеграції нових клітин.
- Гібридизація: Пересаджують стовбурові клітини крові та острівці миші-донора. Стовбурові клітини заселяють кістковий мозок реципієнта, фактично створюючи змішану популяцію імунних клітин.
- Толерантність: Комбінація клітин донора та реципієнта якимось чином «навчає» імунну систему розпізнавати трансплантовані острівці як свої власні, запобігаючи відторгненню без необхідності постійної імуносупресії.
Результати були вражаючими. Миші з переддіабетом не захворіли, а миші з встановленим діабетом змінили стан. Жодна тварина не розвинула реакцію «трансплантат проти господаря», поширене ускладнення трансплантації.
Чому це важливо?
Це не просто ще один поступовий прогрес. Гібридний підхід вирішує основну проблему імунного відторгнення таким чином, щоб уникнути необхідності жорсткої імуносупресії. Це критично, оскільки довгострокова імуносупресія послаблює здатність організму боротися з інфекціями та підвищує ризик певних типів раку.
Крім того, цю ж техніку можна застосувати до інших аутоімунних захворювань і трансплантації органів, де запобігання відторгненню є основною перешкодою. Стенфордська команда вже продемонструвала подібний успіх у попередніх дослідженнях, що свідчить про те, що цей підхід не є випадковістю.
Залишилися проблеми
Незважаючи на перспективи, залишається кілька перешкод:
- **Доступність клітин: ** Клітинні острівці наразі походять від померлих донорів і повинні бути зіставлені зі стовбуровими клітинами крові реципієнта. Масштабування цього процесу є серйозною проблемою логістики.
- Кількість клітин: Дослідники все ще визначають оптимальну кількість донорських клітин, необхідних для успішного приживлення.
- Вирощування клітин у лабораторії: Команда досліджує способи виробництва функціональних острівцевих клітин у лабораторії з плюрипотентних стовбурових клітин людини, що могло б усунути дефіцит донорів.
Шлях вперед
Стенфордська команда оптимістично налаштована щодо втілення цих результатів у клінічних випробуваннях. Ключові кроки — перезавантаження імунної системи та трансплантація гібридних клітин — вже використовуються в клінічній практиці для інших захворювань, що свідчить про відносно гладкий шлях регуляції.
«Можливість передавати ці висновки людям дуже захоплююча», — каже фахівець з розробки Сеунг Кім. “Нам потрібно не тільки замінити втрачені острівці, але й перезавантажити імунну систему реципієнта, щоб запобігти подальшому руйнуванню клітин острівців. Створення гібридної імунної системи досягає обох цілей”.
Хоча лікування діабету 1 типу ще не стало реальністю, це дослідження пропонує переконливий новий шлях до досягнення цієї мети — шлях, який може змінити спосіб лікування аутоімунних захворювань і відторгнення органів.
