Майже кожна людина піддається впливу вірусу Епштейна-Барра (EBV), але лише у невеликої частини розвиваються важкі довготривалі захворювання, такі як розсіяний склероз або вовчак. Недавні дослідження показали, що генетична схильність відіграє вирішальну роль у визначенні того, хто найбільше постраждає від цього всюдисущого збудника. Дослідження, яке проаналізувало дані понад 735 000 людей, виявило конкретні генетичні варіанти, які роблять людей особливо сприйнятливими до хронічної інфекції EBV і подальших аутоімунних захворювань.
Поширеність EBV
Вперше описаний у 1964 році EBV інфікує понад 90% населення, при цьому у більшості людей виробляються антитіла без довгострокових наслідків. Короткочасна інфекція часто проявляється як інфекційний мононуклеоз («моно»), який зазвичай проходить протягом кількох тижнів. Однак у певної групи людей EBV викликає важкі аутоімунні захворювання, при яких імунна система атакує здорові тканини.
**Завжди поставало питання: ** Чому вплив одного і того ж вірусу дає такі кардинально різні результати?
Генетична схильність до хронічних інфекцій
Дослідники виявили, що приблизно 10% населення є носіями генетичних варіантів, які ускладнюють ефективну ліквідацію EBV. У цих людей значно вищий рівень вірусної ДНК зберігається в клітинах крові навіть після первинної інфекції.
Дослідження ідентифікувало 22 геномні області, пов’язані з стійким EBV, багато з яких раніше були пов’язані з аутоімунними захворюваннями. Особливо сильно корелював із підвищенням рівня EBV варіації в головному комплексі гістосумісності тканин (MHC), наборі імунних білків, відповідальних за розрізнення власних і невласних клітин. Ці варіанти погіршують здатність організму виявляти та знищувати вірус.
Довгострокові наслідки стійкої інфекції
Коли ДНК EBV зберігається, вона непомітно, але постійно стимулює імунну систему. Ця хронічна активація може зрештою призвести до аутоімунних атак, які пошкоджують тканини та органи. Ці висновки посилюють зв’язок між EBV і такими захворюваннями, як:
- Розсіяний склероз: при якому руйнуються захисні мембрани навколо нервів.
- **Ревматоїдний артрит і вовчак: ** системні аутоімунні захворювання, що викликають запалення та біль.
- Синдром хронічної втоми (ME/CFS): з попередніми доказами, які свідчать про потенційну причинну роль EBV.
Наслідки для лікування та профілактики
Виявлення конкретних компонентів імунної системи, які порушуються стійким EBV, відкриває двері для цільової терапії. Дослідники сподіваються розробити лікування, яке зменшить шкоду, спричинену хронічною інфекцією.
Більш радикальним варіантом є вакцинація проти EBV. Незважаючи на те, що існують експериментальні вакцини, широкомасштабна вакцинація стане значним зрушенням, оскільки EBV часто вважається нешкідливим захворюванням. Однак, враховуючи виснажливий вплив супутніх умов, потенційні переваги можуть переважати ризики.
Дослідження підкреслює, що EBV — це не просто легка дитяча інфекція для всіх. Для значної меншості це постійна загроза з потенційно руйнівними наслідками. Розуміння генетичних факторів, які визначають сприйнятливість, має вирішальне значення для запобігання та лікування цих серйозних наслідків.
