Глобальна тенденція до зниження народжуваності привернула увагу до бездітних людей — тих, хто свідомо вирішив не мати дітей. Хоча дослідження показують, що кількість бездітних людей у заможніших країнах зростає, про їх кількість і мотиви в країнах, що розвиваються, відомо менше. Нова публікація в журналі PLOS One не відповідає очікуванням, показуючи напрочуд високі показники бездітності в кількох країнах, що розвиваються.
Дослідження під керівництвом дослідників Захарі Ніла та Дженніфер Ніл з Університету штату Мічіган проаналізувало демографічні дані з величезного масиву інформації, зібраної з 2014 по 2023 рік за допомогою дослідження демографії та здоров’я (DHS). Програма, яка є спільними зусиллями Сполучених Штатів і місцевих партнерів, спрямована на збір повної інформації про народжуваність у всьому світі.
Щоб глибше дослідити ці складні тенденції, дослідницька група розробила спеціалізоване програмне забезпечення, яке може аналізувати дані DHS з країн, що розвиваються, з небаченою раніше точністю. Вивчаючи відповіді понад 2 мільйонів людей у 51 країні, що розвиваються, вони виявили значні відмінності в поширеності бездітності між країнами, навіть у межах однієї географічної зони.
Наприклад, серед незаміжніх жінок віком від 15 до 29 років у Південно-Східній Азії на Філіппінах оцінений рівень бездітності становив 7,3%, порівняно з лише 0,4% в Індонезії. Папуа-Нова Гвінея була країною з найвищим відсотком бездітних незаміжніх жінок (15-29 років) – 15,6%, тоді як Ліберія мала найнижчий – 0,3%.
Дослідження виходить за рамки цифр і досліджує потенційні фактори, що сприяють цим тенденціям. Дослідники виявили сильний зв’язок між рівнем розвитку країни та рівнем бездітності. «Людський розвиток» охоплює здоров’я, освіту та рівень життя, виміряний індексом людського розвитку (ІЛР). Країни з нижчими показниками ІЛР, такі як Чад, демонструють нижчий відсоток бездітних людей (близько 1%), тоді як країни з вищими показниками ІЛР, такі як Туреччина, показують значно вищий відсоток (близько 6%).
Факторами, що впливають на поширеність бездітності, є також гендерна рівність і політична свобода, хоча й меншою мірою. Ці висновки свідчать про те, що рішення залишитися бездітним виходить за межі соціально-економічних кордонів і поширюється навіть на країни, які стикаються з проблемами розвитку.
Це дослідження підкреслює глобальний характер цієї тенденції та закликає до подальших досліджень конкретних потреб і досвіду бездітних людей у країнах, що розвиваються. Він підкреслює важливість розуміння індивідуального вибору в ширшому соціальному контексті, особливо враховуючи, що моделі народжуваності продовжують розвиватися в усьому світі.
