Була у моїх дітей ось така шахова дошка. Подивилася я пару разів, з якою мукою вони грають, і вирішила дошку треба зобразити самої. А оскільки я працюю, в основному, з кожзамом, то у виборі матеріалу питання не виникло….
Першим ділом нарізала смужки, потім нарізала і пошила.
Все як завжди – в стилі печворк.
Але…. Лоханулася таки – припуски на шви залишила маленькими. Довелося далі мудрувати, як їх вирівняти, щоб поверхня дошки стала більш-менш рівною. Теоретично – треба садити на клей, а практично – неї виявилося жорсткої основи.
Як і всякий “хом’як”, знайшла таки в дальньому кутку обрізки жорстких тканинних жалюзі (залишилися, коли друзям вкорочувала). Пошила їх між собою і отримала ось таку основу:
Залишилося скріпити ці дві сторінки між собою…
Взяла клей і стала промащувати. Основу – практично повністю, а шахматку – тільки по швах.
Далі – простіше. Після висихання клею з’єднуємо шахматку з основою і міцно приминаем рукою:
А потім і зовсім легко дихати стало – вибрала підклад на зворотний бік і стала пришивати. Спочатку, через шви (кожзам терпіти не може зайвих проколів на поверхні) закріпила голочками всі шари, потім чорнової ниткою пройшлася по краю, щоб закріпити укладання зшитих шматочків, а вже потім стала нашивати додатково викроєні смуги по краю.
Спочатку пришиваємо з виворітного боку, потім загортаємо на лицьову сторону, підверніть і пристрочуємо вже по лицьовій стороні. У мене, на жаль, рівною рядки не вийшло, але переробляти не стала. Бог мені суддя…..
Ну от, в принципі, і все. Залишається нанести оздоблювальні елементи. І дошка, яка може служити килимком в літніх походах на природу, готова.
Тільки от куточки одягнути на краю не вийшло – не розраховані вони на таку товщину тканини…. Але це не біда – з часом і цей дефект усунемо….
Спасибі всім за увагу.
