Нове дослідження передбачає, що білок, в основному пов’язаний із хворобою Паркінсона, може пояснити, чому жінки непропорційно сильно страждають від хвороби Альцгеймера. Дослідження, проведене клінікою Мейо за участю 415 учасників, показало, що аномальні рівні білка альфа-синуклеїну прискорюють накопичення тау – характерної ознаки хвороби Альцгеймера – до 20 разів швидше у жінок порівняно з чоловіками. Ця нерівність у прогресуванні захворювання підкреслює вирішальну біологічну різницю, яка тривалий час ігнорувалась у дослідженнях хвороби Альцгеймера.
Роль альфа-синуклеїну
Альфа-синуклеїн, коли він неправильно згортається, здається, діє як прискорювач у розвитку патології хвороби Альцгеймера. Хоча і чоловіки, і жінки виробляють цей білок природним чином, його дисфункція, мабуть, викликає швидше накопичення тау в мозку жінок. Це свідчить, що наявність аномального альфа-синуклеїну непросто свідчить про наявність захворювання; воно впливає на “швидкість”, з якою розвивається хвороба, особливо у жінок.
Чому це важливо: Хвороба Альцгеймера історично розглядалася як однорідне захворювання, але це дослідження наголошує на необхідності досліджень, специфічних для статі. Ігнорування цих біологічних відмінностей перешкоджає розробці ефективних методів лікування та діагностичних інструментів.
Біологічні фактори
Дослідники припускають, що гормональні зрушення, зокрема різке падіння рівня естрогену під час менопаузи, можуть відігравати роль. Відомо, що естроген забезпечує деякий захист від накопичення токсичних білків у мозку, та його відсутність може зробити жінок більш уразливими. Інша можливість полягає в тому, що неправильно згорнутий альфа-синуклеїн посилює запалення, погіршуючи утворення грудок тау – процес, який може посилюватися в мозку жінок з причин, які ще потрібно з’ясувати.
Наслідки для діагностики та лікування
Результати мають практичні наслідки для стратегій діагностики та лікування. В даний час хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона та пов’язані з ними деменції можуть перекриватися у симптомах, що ускладнює точну диференціацію. Виявлення цих відмінностей на рівні білків може призвести до більш точних діагностичних тестів та індивідуальних клінічних випробувань.
“Визнання цих відмінностей, специфічних для статі, може допомогти нам розробити цілеспрямованіші клінічні випробування і, зрештою, більш персоналізовані стратегії лікування”, – пояснює нейрорадіолог Кеджал Кантарці.
Відносно короткий період спостереження у дослідженні (трохи більше року) потребує подальшого вивчення. Однак дані вже вказують на явну необхідність переоцінити розуміння та лікування хвороби Альцгеймера, особливо у світлі гендерного дисбалансу у поширеності.
Зрештою, це дослідження відкриває новий шлях до розуміння того, чому жінки схильні до більшого ризику розвитку деменції, і підкреслює важливість біологічних факторів у прогресуванні захворювання.
