Складно собі уявити, але навіть у наш високорозвинене у всіх відносинах є на землі унікальне поселення, яке сховалося в справжній печері. Причому в цьому величезному притулок, розташованому на висоті 1800 метрів над рівнем моря, під одним кам’яним склепінням живе близько сотні людей. Що ж змусило до такої міри усамітнитися жителів села і як вони змогли організувати свій побут?
До печери, в якій розташоване село Чжундун, веде єдина стежка (Китай).
Ще в далекі доісторичні часи печери для людей і диких тварин були самим затишним і безпечним укриттям від будь-якої негоди. Але після стількох століть складно собі уявити, щоб люди воліли упорядкованим домівках життя в таких умовах.
Під склепінням величезної печери помістилося кілька вулиць села (Чжундун, Китай).
Але не все так просто, якщо мова йде про гірській провінції Гуичжоу — одному з найбідніших регіонів в Китаї. Враховуючи дуже складну ситуацію з відсутністю придатних для будівництва повноцінного житла і обробітку земель, люди знайшли вихід із ситуації у досить неординарний для сучасності спосіб.
Найменші жителі села під склепінням стародавньої печери (Чжундун, Китай).
І це не дикуни або аборигени, і вони не носять шкури і не кидаються на прибульців – це цілком цивілізоване співтовариство, яке змушене жити в печерних умовах.
Хатини в печерній селі мають прості плели з бамбука стіни (Чжундун, Китай).
Це єдине в світі поселення, яке постійно проживає у природній печері Чжундун, і розташоване воно високо в горах на висоті 1800 метрів над рівнем моря. На жаль, до сих до селі не прокладена дорога, тому дістатися до неї можна тільки по крутому схилу, витративши чималу кількість сил і часу.
Подвір’я села Чжундун, розташовані у стародавній печері.
Примітно, але площа самої печери до такої міри величезна, що в неї вдалося організувати кілька вулиць, на яких побудовані десятки хатин і різних сараїв для домашніх тварин і не тільки. Природно всі блага створювали люди, здавна жили тут і небайдужі люди.
Колишня школа печерної села Чжундун.
Місцева ж влада навідувалися сюди тільки з однією метою — перевірити, як виконується їх основний закон «одна сім’я — одна дитина» і діяли тільки в рамках цього розпорядження. Про поліпшення життєвих умов подбає зміг тільки меценат, про який місцеві жителі досі з вдячністю згадують.
Баскетбольний майданчик у печерній селі Чжундун.
Одного разу у настільки екзотичної село потрапив бізнесмен з Міннесоти Френк Беддор, який вирішив допомогти кинутим напризволяще жителям. Йому вдалося організувати підведення електрики, будівництво лазні, школи та дитячої баскетбольної площадки, природно за власні кошти. Ці всі блага стали реальністю лише в 2002 році, і життя стало веселіше, адже з’явилося навіть телебачення, так і діти змогли навчатися вдома, а не жити місяцями в інтернатах.
Завдяки Френку Беддору в селі Чжундун з’явилася електрика, телебачення, школа і худобу.
Також бізнесмен подарував людям худобу, купив хороші насіння, адже жителі села на схилах гір намагалися обробляти поля, а також більш сучасні знаряддя праці та сільгосптехніку.
Тільки хатини, розташовані біля входу в печеру, мають доступ до сонячного світла (Чжундун, Китай).
Реклама
На жаль, після того як у 2011 році уряд заявило, що Китай — не печерна країна, школу просто закрили. До того часу їх покровитель вже помер, і допомогти відстояти їхнє право на повноцінну освіту було нікому.
Побут мешканців села (Чжундун, Китай).
Але і така жорстка міра не змусила жителів села залишити настільки неординарне оселі, тепер учням всіх віків доводиться щодня вирушати в сусіднє село, яка розташована в двох годинах ходьби від Чжундун, аби знову не опинитися в стінах інтернату. Адже тому приводу вийшла директива, щоб дітей старше 5 років відправляли до школи-інтернати, але мешканці печери на такі умови не погодилися.
Щоб потрапити на ринок, треба подолати 15 км. звивистого шляху з кошиками в руках.
Враховуючи, що роботи в такому поселенні бути не може, дорослі жителі займаються скотарством і раз на тиждень вибираються на ринок у найближчий містечко, розташований в 15 кілометрах від печери. Там вони продають м’ясо і молоко, а також різні кошики, полонену меблі та оригінальні вироби.
Сільські жителі розводять свійських тварин та птахів (Чжундун, Китай).
Ще невеликі гроші село заробляє на туристах, яких як магнітом тягне подивитися, як живуть сучасні відлюдники. Хоча самі жителі такими себе не вважають, адже вони не закрите суспільство і з задоволенням приймають нових жителів, якщо такі з’являються. А також молодь може залишати село без проблем, їдучи у великі міста в пошуках нового життя.
Жінки і діти заробляють рукоділлям (Чжундун, Китай).
Місцева влада наполягають все-таки на те, щоб народ переселився на ферму, побудовану нібито для них ще 10 років тому неподалік від печери. Вони навіть пообіцяли чималі гроші для обживання на новому місці, близько 9 тисяч доларів, але ті, хто все ж наважився туди переїхати, згодом пошкодували про це. Вони стверджують, що побудовані будинки абсолютно не придатні для житла, так і рідні стіни все-таки ближче і комфортніше.
Заповзятливі жителі примудрилися відкрити свій магазинчик (Чжундун, Китай).
Решта ж жителі свою печеру ні на які блага цивілізації не збираються міняти, єдине, що вимагають від влади провести до неї дорогу, щоб полегшити шлях і скоротити час на те, щоб дістатися до довколишніх населених пунктів.
Туристи стали частими гостями села Чжундун (Китай).
Такі екзотичні бунгало здають тепер всім бажаючим пожити в печерних умовах.
Та й останнім часом активізувався потік туристів, а значить, добробут села має покращитися. І оскільки влада за стільки десятиліть так і не спромоглися прокласти дорогу, старійшини сподіваються, що тепер можуть назбирати достатньо грошей, щоб оплатити будівництво магістралі.
Місцеві жителі задоволені своїм існування і не збираються покидати рідне село (Чжундун, Китай).
Хоча для багатьох з нас таке існування здається абсолютно неприйнятним з-за віддаленості від цивілізації, але печерні жителі цілком задоволені саме такий ізольованістю і відчуженість від суєтного світу.
