Після інституту леоніда бронєвого відправили за розподілом в драматичний театр одного з уральських міст.
Там починаючому акторові дали роль без слів – він грав міліціонера, який приводив кримінальника на допит і відводив назад.
Допит вів полковник у виконанні літнього місцевого артиста.
0
На третьому або четвертому спектаклі “полковник” нагнувся над столом і завис.після тривалої паузи встав, показав броньовому на бандита зі словами: “прошу допитати!”- і нетвердо пішов геть (потім з’ясувалося, що у було моторошне похмілля).
Леонід, природно, був до такого повороту не готовий. Хоч і встиг запам’ятати майже всю сцену.однак сів за стіл, закурив і почав грати.
Вся трупа зібралася за лаштунками в передчутті..
Броньовий успішно імпровізував близько до тексту, поки не настав час фрази:
— а ви знаєте, підслідний, що на сумочці вбитої касирки виявлені — – і тут у нього вилетіло з голови “… Відбитки, ідентичні вашим”.
Він запнувся і вимовив:
— …сліди, схожі на ваші!
1 «бандит», що сидів спиною до залу, затрясся від реготу і схлипнув..
– що, розридався? – продовжив зблідлий броньовий. – ти у нас ще не так поплачеш!
Зі сцени вони обидва буквально відповзали, але за врятований спектакль леоніду виписали подяку і премію».
0
