Далі пропонуємо поглянути на те, як виглядає місто Дебальцеве сьогодні. Місто потроху оговтується від війни і намагається повернутися до мирного життя, однак, для його повного відновлення знадобиться ще не один рік.
На в’їзді у м. Дебальцеве. Стелу відремонтували та пофарбували. Колишня, з патріотичними написами була, звичайно колоритніше, але ця цілком собі красуня
Зустрічаються в Дебальцеве такі ось будинку. Але, завали розчищаються, будинки готуються до відновлення!
Зустріли багато сімей з дітьми. Потеплішало, і маленькі “жукашечки” повыползали погуляти під весняним сонечком.
Відновлення міста йде повним ходом. Вперше я потрапив в Дебальцеве відразу після звільнення, 3 березня 2015 року. Є з чим порівнювати.
Новогригорівка. Раніше це був Артемівський район, нині село підпорядковане адміністрації Дебальцеве. Красиво.
У Новогригорьевке цілі будинки знайти досить складно. З 300 довоєнних мешканців селища зараз набереться лише сотня.
А тут, біля сільського магазину, була мінометна позиція українських військ.
Бродити там небезпечно – повно мінометних мін з підривниками та іншого іржавого барахла.
Наприклад, такого.
Братська могила радянських воїнів. Осколок потрапив статуї солдата прямо в груди.
Тут лежать воїни 71-ї бригади ВВ НКВС.
Загальний вигляд.
Знайшли ось такий раритетний “девайс” з металу.
У день свята “Серп і Молот”!
В траві донині валяються протигази, патрони, різне армійське барахло. Хто каток від “мотолыги” втратив?
Двір житлового будинку. Тут стояв “Кривбас” – 40-й мотопіхотний батальйон ВСУ.
У господарстві все знадобиться.
Тут живуть люди.
З дітьми.
Селище “8 Березня”. Раніше це була вулиця Чапаєва. Зараз місцеві дотепники прозвали її вулицею “Імені танкового біатлону”. Утікаючи від армії ДНР, українські танкісти просто розстрілювали ці будинки з танкових гармат.
Рік побудови: 1947. Зруйнований в 2015-м.
А тут добре видно, що це був не “приліт” звідкись зверху, а саме розстріл будинку прямою наводкою.
Дитячий садок у селищі “8 Березня”. Відновлений і вже в травні зустріне дітлахів.
“Дата-центр” Дебальцевського залізничного вузла. Ну, або те, що від нього залишилося.
Дебальцеве, пам’ятник загиблим у 2014 – 2015 роках
Пам’ятник героїні Громадянської війни Л. Р. Мокієвської-Зубок, командира бронепоїзда № 3 “Влада Радам!”.
Рік тому. 03 березня 2015 року. Стелу на в’їзді в Тернопіль зі сторони Вуглегірська.
Рік тому. 03 березня 2015 року. При відступі українські солдати кидали своїх поранених. Вони в курсі, що наші поранених не добивають, а лікують, чого не скажеш про опонентів – за офіційними даними ДНР, в українському полоні виживають тільки троє з десяти ополченців.
Рік тому. 03 березня 2015 року. При відступі кидали все – армійські та особисті документи, речі, зброю і боєприпаси, техніку, і навіть милі маленькі іграшки, які українські діти надсилали своїм “героям АТО”.
Рік тому . 03 березня 2015 року. Кинута відомість в околицях Дебальцеве.
Звідси
