У Росії залишилося чимало сіл, життя в яких мало змінилася за останні 100 років. В таких населених пунктах люди продовжують жити без електрики, доріг та основних об’єктів інфраструктури. Виживають вони за рахунок натурального господарства і знаходяться практично на повному продовольчому самозабезпеченні. З життям мешканців однієї з таких сіл Вологодської області нас познайомить даний пост.
Історія села Червоний Берег у Вологодській області мало чим відрізняється від історій сотень, а то і тисяч російських сіл. Колись на цій території розташовувалося близько сорока населених пунктів — села і хутори з населенням понад тисячу чоловік. Вирощували ячмінь, льон, працювали тваринницькі ферми. Тепер же від Берега Червоного залишилися три села, де в цілому проживає 10 осіб.
Ні електрики, ні доріг. Вірніше, дорога є, але проїхати по ній можна або на тракторі влітку, або на снігоході взимку. В екстреній ситуації швидкої допомоги, пожежної служби ці люди навряд чи дочекаються.
Села живуть практично на повному продовольчому самозабезпеченні. Робочий день починається о шостій ранку і закінчується з настанням темряви.
Юрій Вікентійович працює листоношею за 3000 рублів на місяць. Один-два рази в тиждень пішки він долає понад 30 кілометрів в обидва кінця, щоб доставити кореспонденцію жителям Червоного Берега. Взимку цей шлях може зайняти цілий день.
Іноді Юрія Вікентійовича підвозить попутка. Як правило, це лісовози, але деколи вдається дістатися з комфортом.
Сергій Лобанов (праворуч) — наймолодший в селі. За освітою фермер. Проходив практику в Голландії та Фінляндії. Жити і створювати сім’ю хотів би на рідній землі, але кожні півроку змушений виїжджати в місто на заробітки.
До 70-річчя Перемоги красноселы вирішили встановити пам’ятник воювали землякам, в тому числі двічі Герою Радянського Союзу, льотчику-винищувачу Олександру Клубову. На відкриття пам’ятника приїхали близько 200 гостей, в тому числі і глава району. Тоді знову заговорили про будівництво дороги. Зараз ведуться підготовчі роботи, і влади обіцяють, що вже до літа дорога буде. В Червоному Березі покладають на це великі надії.
Водопроводу теж немає. За водою місцеві ходять на джерело.
Колись тут були школа, магазин, пошта, клуб, лікарня. Тепер від усього цього залишилися лише похилені будови як нагадування про минуле життя.
Єдине джерело електроенергії — генератор, який живить три села. Але в цілях економії солярки його вмикають на пару годин вечорами.
Останній раз загальний генератор заводили два місяці тому — на постачання дизельного палива бувають великі перебої.
У сім’ї Волкових є свій маленький генератор. Вечорами є можливість пару годин подивитися телевізор, щоб відчути зв’язок з Великою землею.
У російських селах кінь і донині залишається всепогодним і вседорожным засобом пересування.
У 1930-ті роки зруйнували церкву XVII століття. Цеглою закидали ями на дорогах, хтось примудрявся класти з нього печі. Сьогодні від храму вже нічого не залишилося.