Восени 2014 року житель Ставрополя Віктор Краснов розпочав дискусію на тему існування Бога в одній з груп соціальної мережі «ВКонтакте». Дискусія йшла у звичному руслі, порушувалися питання традиційних свят і релігії в цілому, проте через час на Віктора подали дві заяви в поліцію. Тепер йому інкримінують статтю «образу почуттів віруючих», за яку передбачено до року в’язниці.
Розмови йшли у звичайній для мережі вільній формі. Незабаром з’ясувалося, що двоє опонентів Віктора (виступав під псевдонімом Колосов) подали на нього заяви. Одночасно він став отримувати анонімні погрози.
Слідство примусово помістило Віктора на місяць у психіатричну лікарню. Експертиза визнала його осудним. Інша експертиза — лінгвістична, проведена фахівцями Північно-Кавказького центру судової експертизи Д. Габрієляном, М. Друповой і К. Мигунової, — зробила парадоксальний висновок: у словах Віктора не міститься образи (приниження людини за ознакою релігійної приналежності, але вбачається образа його почуттів.
В кінці минулого року Слідчий відділ з Промислового району Ставрополя передав в прокуратуру звинувачення на Віктора по 1 ч. ст. 148 КК (образа почуттів віруючих), що передбачає до року колонії.
Далі була довга історія суду, передача справи в світовій суд. 2 березня відбудеться чергове, можливо, останнє засідання суду. Напередодні Віктор відповів на кілька запитань «Граней».
— Чи Можете поділитися якимись найбільш важливими подробицями вашої справи?
— Нам так і не дали можливості провести незалежну альтернативну експертизу, оскільки під час попереднього слідства і в прокуратурі захисті не дозволили відновити мою переписку в повному обсязі (опоненти видалили свої висловлювання). Слідство выдернуло з неї тільки мої слова, прибравши їх з контексту спору. Рішення про відновлення вмісту прийняв тільки суд, практично через два роки після скоєння «злочину». Потерпілі ще на стадії попереднього слідства написали відмову від ознайомлення з матеріалами справи і від участі в слідчих заходах. Про них я знаю тільки те, що обидва студенти (на той момент) юрфаку. Особисто з ним я не знайомий.
Віктор Краснов, який писав під псевдонімом Колосов, і двоє «потерпілих». Фото з особистих сторінок «потерпілих» були ними незабаром видалені.
В ході слідства всі клопотання адвоката — їх було п’ять — були відхилені. І тільки у суді їх задовольнили. На мою думку, суд не знає, як реагувати на цю справу. Що таке «почуття віруючих» і як їх можна образити, в законі не прописано. Проте стаття є.
— Яка громадська реакція на цю історію?
Дуже багато підтримки від незнайомих мені людей, які розуміють, що в країні коїться щось недобре. Від журналістів і блогерів. Ну і, звичайно, від родичів та друзів. З боку суспільства я ніякого тиску не відчував, тільки співчуття. Всі розуміють, що таке у нас в країні може статися з кожним. Загрози, звичайно, продовжують надходити. Від кого? Ну, я можу припустити, що від радикально налаштованих православних фанатиків. Всі загрози приходять анонімно і з фейкових сторінок.
— А з боку держави?
— З боку держави — тільки від поліції. Були спроби повісити на мене хуліганку і административку. Були і вчинені дива: у свіжовипраної і вигладжений моєї польовій формі знайшлися три бойових патрона! Сенсація, яка потім перетворюється в один рядок у матеріалах справи: «Кримінальну справу не порушувати у зв’язку з малозначністю правопорушення».
До передачі справи в суд і після виходу статті про мене в журналі «22-е століття», надавали дуже сильний тиск на мене і мою матір. Надсилали повістки з вимогами з’явиться в ЦПЭ для дачі спектру голосу і забору генетичного матеріалу. Це за переписку в інтернеті? Гаразд?! Довелося місяць житиме у друзів. До матері оперативники приїжджали на роботу і просили начальство звільнити її на підставі того, що її син екстреміст. Цьому є свідки. Відстали тільки після того, як справу було передано до суду.
Коментарі, за які судять Краснова (Колосова):
— Чи є, на ваш погляд, якісь межі допустимого в інтернеті?
На мій погляд, їх не існує. Якщо щось не подобається, то вийди і не читай! А як можна серйозно ставиться до того, що пишуть в соцмережах, я не знаю.
У цій ситуації, напевно, необхідний закон про захист прав атеїстів. Хоча краще просто прибрати 148-ю статтю. Але ніхто цього робити не буде, інакше дуже багато наглядових і силових відомств залишаться без роботи. І не буде під що освоювати кошти з бюджету.
Звідси
