На сьогоднішній день Туркменістан є однією з найбільш закритих країн світу, про життя громадян якої ми знаємо дуже мало. За роки незалежності тут сформувався тоталітарний режим, однак говорити про це неприємно. Про те, що ще не прийнято робити в цій державі, розповість даний пост.
Далі слова автора:
Практично будь-які процеси, що відбуваються в нашому житті, ми навчилися пояснювати. Ми знаємо, що сонце сходить, тому що Земля обертається, літак летить в Туркменістан завдяки підйомної силі, а на вулицях Омська брудно і немає асфальту, тому що мер поганий. Це все здається зрозумілим і природним. Але світ і його закони зміняться, якщо ви приїдете в Туркменістан. Якщо ви запитаєте у туркмена, чому в Туркменістан летить літак, він не замислюючись відповість: «Тому що пасажирам дали візи, і Гурбангули Бердимухамедов, лідер нації і наш мудрий правитель, погодився прийняти літак на туркменській землі». А чому в Омську брудно? «Тому що мера не розстріляли за шкідництво вчасно». У Туркменістані все підкоряється волі вождя. Птахи не співають, сонце не сходить, вітер не дує без волі шановного Бердимухамедова, ініціатора і натхненника епохи нового Відродження і всеохватных перетворень, дай бог йому здоров’я і сил нести на своїх плечах 5,3 мільйона туркменів! У Туркменії немає законів. Є воля вождя. Вона вище будь-яких законів, вона як сонце освітлює шлях туркменів.
Туркмени вже давно перестали замислюватися, що і чому їм наказують робити. За 25 років незалежності вони побачили багато. Спочатку Туркменбаші м’яв свій народ як пластилін і постійно вводив нові обмеження, потім прапор самодурства підхопив новий вождь Гурбангули Бердимухамедов, і шоу продовжилося. Сьогодні поговоримо про те, що заборонено туркменам.
Найголовніше, в Туркменістані заборонено будь-яке інакомислення. Взагалі. Навіть невинні розмови про те, що щось може людині не подобається в Туркменістані, викликають у співрозмовника в жах. Про протести і говорити не доводиться. Люди тут не знають, що таке протест. Навіть на кухнях бояться критикувати владу. За роки тиску туркмени навчилися знаходити виправдання будь фигне, що з ними відбувається. Звичайна розмова з аборигеном виглядає так:
— Скажіть, а що це за палиця вас стирчить з дупи?
— Як, що? Ви хіба не знаєте, це ж швабра!
— А навіщо вам швабра в дупі?
— Як навіщо? А у вас хіба ні?
— У нас немає, у нас люди можуть ходити без швабри в сраці
— Так зі шваброю ж зручніше, і навіщо ходити без швабри, якщо можна з нею?
— А ви можете її вийняти?
— О, що ви, ні, звичайно! Нам всім сказали так ходити!
— Це закон такий є?
— Ні.
— А хто сказав?
На цьому місці туркменів зазвичай зависає, так як сам не розуміє, хто йому це сказав. Ну справді: адже ніхто не говорить, наприклад, вішати скрізь портрети вождя, просто так прийнято. У кожного начальника висить портрет вождя. А навіщо? Від гріха подалі. Що таке гріх і чому треба триматися від нього подалі, туркменам розповідає телевізор. До телевізора тут ставляться дуже серйозно, адже він аби що не розповість: телевізор в Туркменістані – як голос згори. Звичайно, будь-туркменів знає, що голос згори – це голос Бердимухамедова, так освітить шлях його і місяцем і сонцем, так возблестит на ньому одяг слави!
Ось, наприклад, з 2015 року Туркменістан заборонив ввезення в країну автомобілів чорного кольору. Чому? На думку Бердимухамедова, чорний колір приносить нещастя, тому їздити на чорних машинах нікому не можна. Митники говорили перевізникам, що причина відмови у ввезенні — «невідповідність чорного кольору погодних умов Туркменістану». Ненависть до чорного кольору дійшла до такого ступеня, що в 2014 році поліція влаштовувала облави на машини з чорними дисками коліс.
Сам Аркадаг, до речі, чорні автомобілі не жалує: у нього є білий «Роллс-Ройс», президентський кортеж теж складається з білих машин, і білі службові автомобілі видають високопоставленим чиновникам.
Це не єдиний божевільний заборона. Нові правила з’являються постійно. В 2007 році заборонили ввезення та експлуатацію машин з правостороннім кермом, у 2009 — ввезення та експлуатацію машин в кузові купе і взагалі суперкари. У самого Бердимухамедова є зелененький Bugatti Veyron, але це не в рахунок.
В 2010-му вже заборонили ввезення автомобілів з об’ємом двигуна понад 3,5 літра, в 2013 – ввезення машин з тонованими стеклами, в 2015 – ввезення автомобілів автомобілів об’ємом двигуна менше 1,3 літра. Зазвичай офіційних постанов по таких випадках не виходить, просто на митниці кажуть, що їм прийшло «розпорядження зверху».
У Туркменістані заборонений будь-тюнінг. Коли я запитав у туркмена, до чого такі заборони, він просто все пояснив: «Якщо туркмену тюнінг не заборонити, він обвесит всю машину, як новорічну ялинку. Їде потім в 3 години ночі, кайфує, людям заважає! Один час навіть сигнал заборонили на місяць, а був час, і позбавляли прав за сигнали!»
Взагалі, дивно, як народу прищепили такий комплекс неповноцінності. Мабуть, в методичці для диктаторів є пункт: «Розкажи своїм людям, що вони дикуни, а ти один розумний і знаєш, що і як робити». Багато туркмени на повному серйозі тобі розповідають, що народ у них дикий, і його тільки так можна закликати до порядку.
Одного разу був випадок: племінник одного прокурорши привіз собі БМВ Z3. Зробили кілька обшуків, і прокуроршу посадили на 20 років.
Посадити в Туркменії можуть взагалі будь-якої людини. Жарт про «якщо ви ще не сидите, то це не ваша заслуга, а наша недоробка» в Туркменії зовсім не смішна. Люди пропадають, сідають за помилковими доносами, піддаються переслідуванням. Масштаб лиха точно нікому не відомий, так як у Туркменістані не діє жодна правозахисна організація. Але судячи по страху в очах людей, коли питаєш про репресії, проблема серйозна. Ось що пишуть західні правозахисники (брешуть напевно…):
«У Туркменістані зберігається один з найбільш репресивних і авторитарних режимів у світі. Бердимухамедов прийшов до влади після смерті в грудні 2006 р. довічного президента Сапармурата Ніязова. У перший рік їм були зроблені деякі кроки щодо демонтажу ряду найбільш одіозних аспектів ніязівської соціальної політики, однак справжніх реформ у галузі прав людини так і не послідувало. Сотні, якщо не тисячі людей, залишаються за ґратами, засуджені на неправосудних процесах по імовірно політично мотивованих справах. Зберігаються драконівські обмеження на свободу вираження думок, свободу асоціації, зборів, пересування і релігії».
Кілька днів тому в Туркменістані набув чинності закон, який заборонив рекламу казино, а також Бадів, ворожок, еротичного масажу, піротехніки, енергетиків і навіть дитячих молочних сумішей.
Дивно, що секс-салони, петарди і дитяче харчування йдуть в одному списку, але мова не про це. Цікавий пункт про казино. Справа в тому, що казино в країні практично немає. Раніше вони існували у всіх великих готелях Ашхабада («Гранд Туркменів», «Ак-Алтин» тощо), але потім Бердимухамедов вирішив, що туристам і так жирно, і велів все закрити. Причому спеціальний закон, який заборонив би гральну діяльність у країні, так і не був прийнятий. Ну, звичайна ситуація для Туркменістану.
У 2012 році ашхабадским власникам казино і нічних клубів (яких, прямо скажемо, і так було небагато) наказали згорнути лавочки і строєм мігрувати на захід, у міжнародну туристичну зону Аваза. Її збудували з нуля недалеко від міста Туркменбаші (колишній Красноводськ) на Каспійському морі. Але в підсумку в Авазе так нічого і не відкрилося.
Єдине місце в Ашхабаді, де зараз точно дозволена азартна гра – Державний іподром. Там, судячи з відгуків туристів, як і раніше, можна робити ставки. Я до іподрому не доїхав.
Незабаром після приходу Бердимухамедова до влади потік емігрантів з Туркменістану збільшився в три рази. Народ повалив за кордон за туристичними візами, осідаючи в різних країнах в якості нелегалів. Найактивніше люди їхали в Туреччину, Іран, Росію та ОАЕ, а також в Європу.
Тут треба зазначити, що їхати люди стали не тому, що після смерті Туркменбаші стало зовсім вже погано, а просто тому, що межа стала трохи більш відкритою. Але Бердимухамедову дуже не сподобалося, що народ дозволяє собі кудись їздити. Що їм всім, золоті статуї не подобаються?
Влада вирішила заборонити виїзд з країни певним категоріям населення, а заодно скласти чорний список осіб, яких наказано не пропускати через кордон ні туди, ні назад.
У 2010 році правозахисники з’ясували, що в списку Бердимухамедова 37057 осіб, у тому числі 1748 громадян Росії. Крім цього, влада із задоволенням забороняють виїзд з країни родичам дисидентів, причому довічно. А туркменських студентів не пускають на навчання до сусідньої Киргизії, побоюючись, що ті повернуться назад, надихавшись повітрям свободи, і почнуть вимагати дотримання прав людини. Лікарям і журналістам теж практично неможливо виїхати з країни.
Відповідно до закону «Про міграцію», виїзд з країни заборонений громадянам, які мають доступ до держтаємниці. На ділі ж не випускають не тільки, скажімо, співробітників МНБ (Міністерства національної безпеки), але і дрібних чиновників на місцях.
Кумедний пункт в законі: якщо виїзд людини «суперечить інтересам національної безпеки Туркменістану», його не випустять. Зрозуміло, що під цей пункт можна підвести кого завгодно. А є ще більш зручний пункт: людині можуть відмовити у виїзді з країни, якщо є побоювання, що за кордоном він може потрапити в рабство.
Самі туркмени точно не завжди знають, чи можна їм виїхати чи ні. Так, один працівник держбанку розповідав мені, як його завернули на кордоні, коли він хотів Узбекистан поїхати: виявляється, працівникам держбанків теж не можна!
Але є і ще одна проблема з виїздом за кордон. Зараз у Туркменістані заборонили продаж доларів. Як без валюти їхати за кордон? Все дуже просто (ха-ха-ха). Кладете гроші на рахунок в банку, а коли виїжджаєте, міграційна служба повідомляє банку, що ви виїхали, і в країні призначення вам люб’язно дозволять зняти в банкоматі схвалену суму.
Туркменистан – єдина країна в світі, де на кордоні своїх громадян шмонають сильніше іноземців, особливо на виїзд. Прикордонник кожного туркмена допитує, перевіряє якісь документи і папірці, вивчає маршрут проходження і цілі.
А що зі ЗМІ? Все сумно. В 2013 році в країні вийшов закон, який гарантує повну свободу засобів масової інформації у Туркменії.
За фактом все навпаки. Газети в основному публікують офіційні звіти про те, скільки зібрали зерна, скільки видобули більше газу, про те, як все добре і як країна будує демократію. Повідомлень про якісь події і проблеми, які хвилюють людей, там не знайти. Всі важливі новини зазвичай передаються з чуток. Заборону на ввезення в країну зарубіжної друкованої преси, введений ще Туркменбаші, діє досі.
За даними ООН, Інтернетом в Туркменістані користується 5% населення, або 250 тис. осіб. Інтернет дуже повільний і дорогий. Немає Вайфая в кафе і ресторанах, зустрічав його лише в дорогих готелях для іноземців, де він теж напівмертвий.
Але навіть якщо ви ввійдете в мережу, то багато сайтів будуть заблоковані. Насамперед у Туркменістані блокують опозиційні сайти, сайти правозахисних організацій і західні соцмережі. Для жителів країни закритий доступ до Facebook і Twitter, YouTube, месенджери типу Viber, WeChat, WhatsApp і навіть Telegram теж не працюють. Заблоковані сайти багатьох ЗМІ, в тому числі і російських. Наприклад, на Яндекс.Новини ви не зайдете. Закритий ЖЖ, закриті майже всі сайти, де є відео. Найцікавіше, що у 2013-му році в Туркменістані заблокували навіть розділ сайту президента Росії letters.kremlin.ru, через який пригноблене населення країни намагалося скаржитися Путіну.
У 2012 році, кажуть, почали блокувати і анонімайзери, щоб ні у кого не було доступу до заборонених сайтів. Я, до речі, так і не зміг запустити VPN на ноут. Всі відомі мені способи, які працювали навіть у Китаї, у Туркменістані не діяли.
До речі, туркменської влади куди легше, ніж російським. У нас ще досить складна схема з Роскомнаглядом і провайдерами. А на території Бердимухамедова всього два провайдера, і обидва вони зав’язані на корпорацію «Туркментелеком». Тобто, будь-який сайт можна заблокувати миттєво і в ручному режимі. Що і робиться. До речі, varlamov.ru у Туркменістані працює. Подивимося, як швидко вони заблокують мене.
Організація «Репортери без кордонів» включила президента Бердимухамедова 39 список світових лідерів і політиків, яких вона вважає «ворогами свободи слова та інформації». Вона розповідає, що «всі туркменські ЗМІ на практиці контролюються державою, яка використовує їх для пропаганди і суворо карає за будь-якого найменше відхилення від офіційної лінії. Новий закон про ЗМІ дуже далекий від реальності, тому його не можна навіть аналізувати».
Ось так виглядає кіоск з місцевою пресою:
Дивіться уважніше, нічого не бентежить? Так, точно, всі газети повинні виходити з фотографією національного лідера на першій смузі. Обов’язково. При цьому заголовну фотографію розсилають централізовано, і у всіх вона однакова. По цій фотографії можна зрозуміти, наскільки свіжа газета! А туркмени можуть грати в гру «Збери всі портрети президента»!
Ще недавно лідер нації вирішив заборонити куріння. Все прикривалося благими помислами про здоров’я нації. За хитрим планом до 2025 року в Туркменістані не повинно залишитися людей, що палять. Спочатку почали вводити нові податки і мита, в якийсь момент сигарети взагалі зникли з прилавків і стали дуже дорогими (600 р/пачка). Але потім з’ясувалося, що держава просто вирішив прибрати до рук весь обіг тютюну в країні. Тепер сигарети продають тільки в правильних місцях, і коштують вони близько 200 р за пачку.
Але навіть якщо ви купите сигарети, вам буде складно покурити. Куріння майже скрізь заборонено. Не можна курити на вулиці, не можна палити за кермом. Заборонені кальяни.
Молодята під час одруження зобов’язані фотографуватися на тлі портрета президента. В їх весільному альбомі повинно бути не менше трьох фотографій з Бердимухамедовим. Жодного офіційного документа з цього приводу не випускалося, але працівники Загсу кажуть, що це обов’язкова вимога.
Цікаво, що навіть просто працювати туркменам спокійно не дають. Нещодавно жителям регіонів Туркменістану заборонили працювати в Ашхабаді без дозволу Міністерства праці та соціального захисту, тим самим прирівнявши їх до іноземців. Постанова Бердимухамедова ніде не опубліковано, але його вже з готовністю виконують: жителів регіонів виселяють з квартир і фактично змушують їхати з Ашхабада.
А ще в Туркменістані заборонено вільно фотографувати. Знімати не можна аеропорти, вокзали, урядові будівлі, ринки, людей у формі. Так як людей у формі в Туркменії як піску в пустелі, знімати взагалі майже нічого не можна. Вид фотоапарата жахає туркменів, особливо біля урядових будівель.
Дивно, але в мережі взагалі немає фотографій багатьох об’єктів! Через заборону знімати поліцейських в Туркменістані немає роззяв. Якщо відбувається якась пригода, ніхто не дістає телефони і не знімає, ніхто не викладає видосики на ЮТуб, так як ЮТуб теж заборонений.
Про заборону фото ввечері зроблю окремий великий піст.
За весь час перебування в Туркменістані я ні разу не бачив жодної бездомної собаки або гуляє у дворі кішки. Всі собаки були на ланцюгах за парканом. Кішок не було взагалі. ЗМІ пишуть, що з бездомними тваринами в Туркменістані особливо не церемоняться. Наприклад, до приїзду Бердимухамедова у містах Балканабад і Туркменбаші влаштували облаву на бездомних собак і кішок. Вбивали усіх, хто траплявся на очі, а трупи відвозили на міське звалище. Один з жителів Ашхабада розповідав, що іноді шкуродери відловлюють домашніх тварин, а потім вимагають у господарів викуп.
Домашня кішка випала з вікна одного з будинків у Туркменбаші… Сподіваюся, вона зможе забратися назад, поки її не виявили шкуродери.
Війна з домашніми тваринами почалася ще при Ніязові, який, за розповідями, ненавидів собак. Ходять чутки, що собаки і кішки потрапили в немилість царя, так як одного разу бездомний пес дозволив собі забрести на заборонену територію біля президентського палацу. Так, в центрі Ашхабада обмежено рух пішоходів, щоб їх похмурі фігури не відкидали тінь на золоті палаци вождя.
Жити в Туркменістані треба не відкидаючи тіні.
Звідси
