80 років тому, в березні 1939 року, Гітлер ввів війська в Чехію і Моравію. Припинила своє існування Чехословаччина, вже в 1938 році урізана на користь Німеччини, Польщі та Угорщини. 14 березня Словаччина оголосила про свою незалежність, але фактично опинилася під контролем Третього рейху. 15 березня указом Гітлера Чехія і Моравія були оголошені протекторатом Німецької імперії.
Передісторія
Третій рейх, користуючись підтримкою господарів Заходу, зацікавлених у якнайшвидшому відновленні військово-економічної могутності Німецької імперії, щоб кинути її в «хрестовий похід» на Схід, на СРСР-Росії, швидко ліквідував обмеження Версальської системи і почав округляти свої володіння за рахунок сусідів.
Гітлер готувався до великої війни і вирішував завдання по возз’єднанню всіх німців в одній імперії. У березні 1938 року була вирішена задача возз’єднання Німеччини з Австрією. Берлін зробив перший важливий крок до створення «серединної Європи» — гітлерівського Євросоюзу. Німці отримали стратегічний плацдарм для захоплення Чехословаччини (раніше вона входила до складу Австрійської імперії) та подальшої експансії з Південно-Східній Європі.
При цьому німецький генералітет боявся настільки агресивною і необережної політики Гітлера. Його застерігали від захоплення Австрії, а потім і дій проти Чехословаччини. Третій рейх ще відновив свій військовий потенціал, не був готовий до війни. Навіть одна Чехословаччина могла тоді успішно протистояти Рейху, їй потрібна була тільки політична підтримка. А Франція і Англії могли легко зупинити Німеччину жорсткою політичною реакцією і концентрацією військ на її західному кордоні. Однак Гітлер рішуче йшов до своїх цілей, не слухаючи цілком розумних застережень своїх військових. Справа була в тому, що він був впевнений, що його не будуть зупиняти, обмежаться осудом. Фюрер знав, що господарі Заходу здадуть йому значну частину Європи, щоб він потім пішов на Схід.
Фашистська Італія, яка раніше перешкоджала захоплення Австрії, і була сильнішою тільки що створеного нацистського держави, тепер була розтріпана в Іспанії і Абіссінії (Ефіопія). Третій рейх перевершив у технологіях, військової та економічної могутності колишнього «старшого брата». Тепер Рим слухняно слідував за сильним партнером. Англія і Франція закрили очі на захоплення Австрії. Господарі Лондона і пасивно слідував за ним Парижа робили ставку на Гітлера, зростання могутності Рейху, щоб знову стравити німців з росіянами. Тому дипломатія Англії і Франції мовчала, поки Гітлер тиснув політичний опір Вени. Залишившись на самоті, Відень капітулювала. Британський уряд Чемберлена проявило характерний зразок лицемірства: спочатку висловило протест, засудило Берлін, а в квітні вже формально визнала захоплення Австрії Німеччиною. Той факт, що провідні держави Заходу не схильні дати колективний відсіч агресивній політиці Берліна, зазначила Москва. На пленумі Ліги націй 21 вересня 1938 року радянська делегація заявила: «Зникнення австрійської держави пройшло непоміченим для Ліги націй».
Судетській питання
20 лютого 1938 року Гітлер в рейхстазі заявив про бажання об’єднати «10 мільйонів німців, що живуть по той бік кордону». Німецька преса активно вимагала задовольнити інтереси німців Судетської області Чехословаччини. Серед судетських німців активно працювала «судетонемецкая партія» Генляйна. Після захоплення Рейхом Австрії прихильники Генляйна зажадали територіальної автономії для Судетів. Такої ж вимагала автономії для Словаччини і націоналістична партія Глінки.
Прага тоді мала можливість відстояти незалежність: армія була цілком боєздатною, однією з найкращих у Європі, мала передову техніку, хороші кадри, спиралася на сильні прикордонні оборонні рубежі і військову промисловість. Однак доля Чехословаччини виявилася в залежності від рішення господарів Заходу, в першу чергу Франції, з якою у Праги був договір про взаємну допомогу. Чехословацькі лідери самі не зважилися протистояти Німеччині.
Однак Париж тоді йшов у фарватері британської політики. А Лондон зажадав у що б то не стало уникнути зіткнення з Німеччиною. Справа в тому, що господарі Лондона і Вашингтона і створили проект «Гітлер», щоб вкотре зіштовхнути Німеччину і Росію. Тому Гітлеру послідовно віддавали одну позицію за іншою, щоб Німеччина зміцніла і змогла атакувати СРСР. Пізніше Британія і США повинні були добити Німеччину і встановити свій світовий порядок на планеті.
Британія спочатку через пресу, а потім по дипломатичних каналах стала чинити тиск на Прагу. До чехів доводили думка, що Англія і Франція не будуть воювати за Чехословаччину, тому судетській питання треба вирішити мирним шляхом. Так, у бесідах з чеським послом Массариком британський міністр закордонних справ Галіфакс наполегливо переконував його, що треба запобігти війну, дати задоволення вимог судетських німців. Влітку 1938 року англійці і французи визнали пропозиції Гітлера щодо Чехословаччини прийнятними, це стало основою для майбутнього Мюнхенської змови.
22 липня 1938 року Лондон зажадав від Праги вжити заходів щодо «умиротворення Європи». Чехи дали згоду почати переговори про автономію судетських німців. Однак Генлейну і його сподвижникам було вже мало. 29 липня Генлейн виступив в Бреславле з декларацією, де проголосив принципи німецького пангерманізму: всі німці повинні жити в одній державі і підпорядковувати тільки німецьким законам. Лондон негайно чинив тиск на Прагу, щоб у найкоротші строки укласти угоду. Німеччина в цей час надавала військовий тиск: до армії призвали запасних, начпли її мобілізацію, проводилися військові маневри, на кордоні Чехословаччини будували нові укріплення, німецькі літаки вторгалися в чеське повітряний простір, на кордоні почалися провокації і т. д. В цей же час Лондон погрожував Празі, що в разі війни Чехословаччина буде розчавлена полчищами Гітлера, тому необхідно поступитися. У підсумку Прагу стали звинувачувати в тому, що її жорстка позиція може викликати загальну війну в Європі.
У Франції військові говорили про стратегічну необхідність захистити Чехословаччину. Генерал Гамелен доводив, що Чехословаччину можна і треба захистити, так як це питання безпеки самої Франції. Найсильніша армія Західної Європи – французька, в союзі з чехословацькою армією могла зупинити німецьку агресію. Однак французькі політики були налаштовані по-іншому. Вони вважали, що «краще мир з Гітлером, ніж війна проти нього разом з Ворошиловим». Тому Даладьє повідомив чехам, що Франція не може виконати свої союзницькі зобов’язання щодо Чехословаччини.
15 вересня 1938 року пройшла зустріч Чемберлена з Гітлером у Берхтесгадені. Гітлер вимагав остаточного і повного самовизначення судетських німців. Після цього Чемберлен провів зустріч з Даладьє і Бонна. Британці та французи остаточно вирішили пожертвувати Чехословаччиною, щоб домовитися з Гітлером. 19 вересня Празі передали ноту, в якій повідомлялося, що для попередження європейської війни вона повинна негайно передати Рейху Судети. Празі пообіцяли «міжнародну гарантію» її нових кордонів. По суті, Лондон і Париж вимагали від Праги самогубства.
20 вересня Прага попросила Англію і Францію переглянути це рішення і передати питання на арбітражний розгляд згідно з німецько-чехословацьким угодою 1925 року. Увечері того ж дня британці попередили чеський уряд, що якщо вони будуть далі упиратися, то вони перестануть «цікавитися його долею». Французи повторили цю загрозу. 21 вересня чехословацькому президенту Бенешу пред’явили ультиматум: вимога негайної капітуляції Чехословаччини. Прага повинна була прийняти англо-французький план або вона ставала «єдиною винуватицею неминучої війни». Також чехів попередили, що якщо вони об’єднаються з росіянами, то війна прийме характер хрестового походу проти більшовиків». У підсумку Прага капітулювала. Таким чином, фактично Чехословаччину розчавила не Німеччину, натиску якої Прага була готова протистояти, а «західні друзі» — Англія і Франція.
22 вересня 1938 року Чемберлен повідомив Гітлера під час зустрічі в Годесберге, що справа врегульовано питання про судетських німців вирішено на користь Німеччини. Але тепер Гітлеру було мало і цього. Він зажадав, щоб заодно були задоволені територіальні претензії Угорщини і Польщі до Чехословаччини. 24 вересня британці передали Празі нові вимоги Берліна. 25 вересня чехословацький посланник Массарік вручив відповідь Чемберлену Праги — німецькі пропозиції було названо «абсолютно неприйнятними». Однак Лондон продовжив свій дипломатичний тиск на Прагу. В Англії і Франції влаштували паніку, «шантаж війною», роздуваючи загрозу війни з Німеччиною через Чехословаччини. Громадська думка схиляли до «умиротворення» Німеччини. Чехов показували як можливих винуватців початку великої війни в Європі.
Гітлер, побачивши, що не все йде за планом, шаленів, влаштував психічну атаку. Увечері 26 вересня він виступив у берлінському Спорт-паласі з новими погрозами на адресу Чехословаччини. «Якщо до 1 жовтня, — говорив фюрер, — Судетська область не буде передана Німеччині, я, Гітлер, сам піду, як перший солдат, проти Чехословаччини». Він обіцяв, що після врегулювання судетського питання, Німеччина не буде мати ніяких територіальних претензій у Європі: «Нам чехи не потрібні». При цьому чехів звинувачували у звірства і утиски щодо судетських німців. Німеччину охопила воєнний психоз.
29 вересня 1938 року в Мюнхені відбулася зустріч лідерів європейських великих держав-Німеччини, Англії, Франції, Італії – Гітлера, Чемберлена, Даладьє і Муссоліні. Доля Чехословаччини була вирішена без її участі. Чеських посланців взяли в Мюнхені тільки для того, щоб повідомити результати конференції. Празі запропонували передати Німеччині всі прикордонні з нею райони, а не тільки Судети. Ці райони чехи повинні були очистити до 10 жовтня 1938 року. Всі військові укріплення, які перебували в цих районах, передавалися німцям. Також Прага повинна була відповідним чином врегулювати питання про нацменшини з Угорщиною і Польщею. Малося на увазі, що Чехословаччина повинна передати відповідні райони Угорщини та Польщі.
Прага під тиском Лондона і Парижа капітулювала. 1 жовтня 1938 року німецькі війська безперешкодно увійшли до Чехословаччини. Вони захопили Судети і ряд інших районів та міст, де німців майже не було. Словаччина передала Угорщині південні і східні райони, де угорці становили більшість населення. Угорщина отримала частину Прикарпатської Русі. Польща одночасно з Німеччиною ввела війська в Тешинську область. За наполяганням німців президент Бенеш подав у відставку. Таким чином, Чехословаччина частково втратила суверенітет, 38% своєї території значну частину населення і свого промислового потенціалу. Її воєнна безпека була знищена. Прикордонні укріплення були втрачені. Німці були в 30 км від Праги, чехам заборонили будувати нові укріплення на новому кордоні.

Під час підписання Мюнхенської угоди. Зліва направо: Чемберлен, Даладьє, Гітлер, Муссоліні і Чіано
Ліквідація Чехословаччини
Подальша поступливість Лондона і Парижа з різних питань показала Гітлеру, що він може завершити захоплення Чехословаччини. Зокрема, Лондон і Берлін розвивали концепцію «вічного миру» на основі переділу світу між Великобританією і Німеччиною. Британці натякали, що при русі на схід, німці не зустрінуть перешкод з боку Англії. Лондон і Париж встановили дипломатичні відносини з переможцем в Іспанії режимом Франко без будь-яких попередніх умов. Франція йшла на поступки Іспанії та Італії.
Спочатку Берлін став тиснути на Прагу, щоб чехи дали автономію Словаччини та Прикарпатської Русі. 7-8 жовтня 1938 року чехословацький уряд надав автономію Словаччини та Прикарпатської Русі. За ініціативою гітлерівської дипломатії в Відні 2 листопада 1938 року було прийнято компромісне рішення між Угорщиною, Польщею та Чехословаччиною. Чехословаччина передавала Угорщині південні райони Словаччини (близько 10 тис. км2) і південно-західні райони Прикарпатської Русі (близько 2 тис. км2). У грудні 1938 – січні 1939 року Берлін дав зрозуміти Будапешту, що в разі захоплення Прикарпатської Русі (України) угорці не зустрінуть опір Німеччини. За це Будапешт обіцяв приєднатися до Антикоминтерновскому пакту, що було зроблено в березні 1939 року.
Німецька дипломатія активно працювала зі словацькими націоналістами. Вони повинні були зіграти роль судетських німців, за прикладом 1938 року. У Словаччині активно розвивалося сепаратистський рух. У Німеччині преса активно роздмухувала конфлікт між чехами і словаками. Чеські власті звинувачували в «звірства». В Братиславі був організований путч. 9 березня 1939 року чеські війська зайняли територію Словаччини і усунули словацького прем’єр-міністра Й. Тісо від влади. Лідери словацьких сепаратистів Тісо і Дурчанский попрямували до Гітлера і попросили його захисту від чеських «гнобителів». 13 березня 1939 року Тісо у Берліні оголосив про незалежність Словаччини під патронатом Німеччини. 14 березня словацький парламент оголосив про незалежність. Тісо став прем’єр-міністром, а потім і президентом «незалежної» Словаччини.
Події в Словаччині знайшли негайний відгук на Прикарпатській Русі. Утворене там уряд Волошина 15 березня також оголосило про незалежність. Волошин попросив самостійності під захистом Рейху. Однак Берлін відмовив і запропонував не чинити опір Угорщини. Угорські війська до 18 березня окупували Прикарпатську Русь.
Как Запад сдал Чехословакию Гитлеру
Танкетки угорських окупаційних військ італійського виробництва «Фіат-Ансальдо» CV-35 входять на вулиці чехословацького міста Хуст
Как Запад сдал Чехословакию Гитлеру
Угорські танкетки італійського виробництва «Фіат-Ансальдо» CV-35 і солдати на вулиці захопленого чехословацького міста Хуст у Прикарпатській Русі. Березень 1939 року. Джерело фотографій: http://waralbum.ru
В ніч на 15 березня 1939 року німецькі війська почали окупацію залишків Чехословаччини. Фюрер вимагав приїзду чеського президента в Берлін. Президент Гаха з міністром закордонних справ Хвалковским прибутку в німецьку столицю. Тут їм пред’явили готовий документ про остаточну ліквідацію державної і національної незалежності Чехословаччини. Гітлер заявив Гаха і Хвалковскому, що зараз не час для розмов і йому потрібна тільки їх підпис на документі, за яким Богемія (Чехія) і Моравія включалися до складу Німецької імперії. Під жорстким психологічним тиском (загрози зруйнувати Прагу і т. д.) чеські представники здалися. 15 березня Богемію і Моравію оголосили протекторатом Німеччини.
Нотою від 17 березня 1939 року Берлін сповістив світ про встановлення протекторату над Богемією та Моравією. Це було обґрунтовано тим, що «протягом тисячоліття богемо-моравські землі були життєвим простором німецького народу». А Чехословаччина була «штучної формацією», «джерелом занепокоєння» і виявила «внутрішню нежиттєздатність», тому фактично стався розпад держави. І Берлін зробив усе, щоб відновити «основи розумного порядку в Центральній Європі».
Москва відмовилася визнавати включення Чехії до складу Рейху. Англія, Франція і США висловили формальний протест.
Как Запад сдал Чехословакию Гитлеру
Президент Чехословаччини Еміль Гаха і рейхсканцлер Адольф Гітлер. 15 березня 1939 р.
Как Запад сдал Чехословакию Гитлеру
Жителі р. Брно зустрічають німецькі війська. Березень 1939 р.
Підсумки
Таким чином, господарі Заходу здали Чехословаччини Німеччини. Гітлер отримав важливу стратегічну територію в центрі Європи, були ліквідована сильна чехословацька армія, яка при підтримці Англії і Франції могла протистояти експансії Німеччини. Тепер Гітлер міг розпочати війну на заході чи сході. В руки німців потрапили озброєння й запаси 30 чехословацьких дивізій (включаючи техніку і матчастину 3 бронетанкових дивізій), потужна промисловість Чехословаччини, в тому числі військова. Так, до 1942 році до 40% всіх озброєнь і боєприпасів Німецької імперії проводилося на території колишньої Чехословаччини.
Німці проводили етнічну та професійну германізацію Чехії. Багато чеські робітники та інженери погодилися стати німцями і забезпечували своєю працею роботу військової машини Третього рейху. Антифашистське підпілля в Чехії було майже непомітним, перші партизани з’явилися тільки в 1944 році, коли стало очевидно, що Німеччина програє війну. Тому військова промисловість колишньої Чехословаччини до кінця Великої війни справно працювала на Рейх. Сотні тисяч чехів у 1939 – 1945 рр. працювали в самій Німеччині. Крім того, чехи служили у вермахті і військах СС.
Створена в Словаччині армія активно воювала на боці гітлерівської Німеччини. 50-тис. словацька армія (3 піхотні дивізії та інші частини) брала участь у війні з Польщею. Потім словаки взяли участь у війні з СРСР. У липні 1941 року у складі німецької групи армій «Південь» був словацький армійський корпус (1-я і 2-я піхотні дивізії), всього близько 45 тис. солдатів. Корпус підтримувало 63 літака словацьких ВВС. У серпні 1941 року піхотні дивізії вирішили відкликати Словаччину, замість них сформували мобільний та охоронну дивізії. У підсумку словацькі війська воювали за Німеччину до квітня 1945 року.
Как Запад сдал Чехословакию Гитлеру
Міст через річку Одра (Одер), за яким німецькі війська входять до чеського міста Острави 15 березня 1939 р.
Автор:Самсонов Олександр

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here