Прикро, що в Росії далеко не всі автомобілісти усвідомлюють, як важливо пропускати машини швидкої допомоги з увімкненими проблисковими маячками та інші спецавтомобілі. Інша справа Німеччина. Про те, як в аналогічних ситуаціях надходять німці, розповість цей пост.
Далі слова автора:
Вчора в 120 км від Мюнхена потрапили в пробку. Їхали, їхали і встали. Дорога — дві смуги в кожну сторону з металевим роздільником. Стоїмо.
Хвилин через п’ять ззаду сирена. Правий ряд дружно з’їжджає на асфальтовану узбіччя, лівий приймає впритул до роздільником. По утворився коридору проїжджає пожежна машина. Всі стоять. Ще хвилин через п’ять — швидка. Всі стоять. Потім ще швидка. Потім мікроавтобус з мигалкою, але без розпізнавальних знаків. (Поліція?). Потім три евакуатора. Всі стоять.
Стоїмо годину, стоїмо другий. Навігатор показує стояк на чотири кілометри вперед і кілометрів на шість тому. Народ покинув машини і перейшов до спілкування. Господарі вигулювали собак, діти бігали, грали. Хтось зайнявся вудками — знімав котушки зі спінінгів, розкладав блешні по коробочках, наводив порядок в багажнику. Хтось відкривав пиво.
Через дві години двадцять хвилин рушили. Ніхто нікого не об’їжджав. Стоять ззаду спокійно чекали, коли повністю укомплектуются екіпажі попереду. Поїхали рівно в тому порядку й послідовності, що їхали до зупинки. Ще раз. Весь час, що ми стояли, десятикілометровий коридор був вільний для проїзду. І ще. За два з гаком години жодному смекалистому і спритному не прийшла в голову ідея проїхати ці десять кілометрів крізь які стоять праворуч і ліворуч дойче петровичей.
Звідси
