Далі вас чекає історія написання однієї з найулюбленіших пісень фронтовиків — «Землянки». Спочатку слова пісні написав військовий кореспондент Олексій Сурков, коли писав листа з фронту своїй дружині, проте тоді він ще не підозрював, який успіх чекає ці рядки всього через кілька місяців.
«До тебе мені дійти нелегко, а до смерті чотири кроки», — ці зворушливі суворі кореспондент газети «Червоноармійська правда» Олексій Сурков адресував своїй дружині Софії і навіть уявити не міг, що його вірші стануть відомою піснею. Олексій написав ці віршоване послання під Истрой, після того, як всю ніч йому зі штабом гвардійського полку довелося по пояс у снігу виходити з оточення.
Военкор Олексій Сурков (праворуч).
Трапився той пам’ятний бій на підступах до Москви 27 листопада 1941 року. Танкова дивізія гітлерівців атакувала позиції 258-го полку 9-ї гвардійської стрілецької дивізії – танки відрізали штаб полку, що розташувався в селі Кашино, від батальйонів. Всім штабним і кореспондентам довелося взятися за зброю, і вони з честю пройшли це бойове хрещення. Коли Сурков з бійцями під безперервним мінометним вогнем вийшов до своїх, їх приголомшили питанням: «А як ви змогли пройти через поле? Там же все заміновано!»
Для Олексія Суркова ця війна була вже четвертою. І хоча він був непризывного віку, вдома залишатися не міг. І ось після виходу з оточення, втомлений і промерзлий, сидячи біля залізної солдатської грубки він і вивів рядки: «Б’ється в тісній грубці вогонь, на полінах смола…». Коли вірш було готове, солдатів назвав його рядком – «Тобі — сонечко моє!». Його дружина в цей час була з донькою і сином в евакуації.
Текст пісні *Землянка*
«Землянка», можливо, так і залишилася б частиною особистого листування, якби взимку 1942 року з евакуації не повернувся композитор Костянтин Листів, і його не призначили старшим музичним консультантом Головного політичного управління Військово-морського флоту. Він прийшов у фронтову редакцію і попросив що-небудь, на що можна написати пісню».
І ось тут Олексій Сурков згадав про своїх віршах. Він переписав їх начисто, вручив Листову і не дуже вірив, що з них вийде пісня. Через тиждень Листів з’явився в редакції знову, попросив гітару і заспівав… На цій прем’єрі в редакції «Фронтовий правди» був і письменник Євген Воробйов. Він попросив Листова записати її мелодію, і пісня була опублікована в газеті.
Але пісня, улюблена бійцям раптом потрапила у немилість. «Охоронцям фронтовий моральності» не сподобалися рядки «до тебе мені дійти нелегко, а до смерті — чотири кроки». Вони назвали їх упаднічеськимі і зажадали замінити. Саме з-за цього весь тираж грамплатівок, на яких у серпні 1942 року була випущена «Землянка», знищили. Але пісня пішла в народ, і ніщо не могло перешкодити її популярності.
Лідія Русланова виступає перед бійцями.
Ольга Бергольц ще в роки війни розповідала історію, свідком якої вона опинилася на крейсер «Кіров». Офіцери, почувши пісню з «поліпшеним» текстом по репродуктору, демонстративно вимкнули його, і тричі проспівали самі з автентичним текстом. Завжди виконували «Криївку» на своїх фронтових концертах, незважаючи на негласну заборону, Леонід Утьосов і Лідія Русланова. А для Русланової ця пісня стала ще і визнання в любові бойовому генералу, Герою Радянського Союзу Володимиру Крюкову.
На тому місці, де була написана «Землянка» — в селі Кашино Істрінського району – у 1998 році встановили пам’ятник.
Пам’ятний знак в Істрінському районі.
