Наскільки достовірні теорії змови про вбивство вождя?
Здавалося б, питання «Від чого помер товариш Сталін?» через 66 років з дня смерті самого могутнього керівника радянської держави вже не має хвилювати широку публіку.
Ось, скажімо, у Британії питання про причини смерті Черчілля, так само як і в США – питання про причини смерті Рузвельта, взагалі відсутні не тільки у порядку денному місцевих ЗМІ, але й на побутовому рівні.
Чого не можна сказати про Росію та пострадянському просторі в цілому, де тема смерті генералісимуса донині обговорюється в різних шарах суспільства і залишається невичерпним джерелом натхнення для авторів статей, програм і навіть цілих кінофільмів. Нагадаємо коротенько офіційну і цілий ряд неофіційних версій.
Офіційна трактування
В останні роки життя вождь став помітно слабшати, з’явилася невпевненість у рухах, задишка. А в ситуації, коли це відбувається з людиною, денно і нощно перебувають під наглядом медичних світил, всьому оточенню ставало ясно – вождь йде.
Увечері 1 березня 1953 року один з охоронців, не отримуючи сигнал з їдальні, де вождь зазвичай приймав їжу, на свій страх і ризик відкрив двері – Сталін лежав на підлозі в калюжі сечі. Він безпорадно обертав очима, мукав і не міг поворухнути ні рукою, ні ногою. (Так, принаймні, описували цю сцену «Аіф», посилаючись при цьому на матеріали ФСО.)
Сталіна перенесли в кабінет і поклали на диван. Незабаром на дачу прибутку Маленков і Берія. Оглянувши начальника, Берія раптом попросив не викликати лікарів: «Йосипу Віссаріоновичу не погано, він просто втомився і заснув, не турбуйте його». Час було втрачено. Лікарі з’явилися на дачі лише через добу – 2 березня, зібрали консиліум і діагностували інсульт, наслідком якого став параліч правої сторони тіла.
Почалося найсучасніше по тим часам лікування – уколи, розтирання, кровопускання з допомогою п’явок, але нічого не допомагало. Коли 5 березня о 21 годині 50 хвилин Сталін помер, медики склали висновок – смерть в результаті крововиливу в мозок.
Пересуди
Неофіційні версії смерті Сталіна популярні в блогосфері донині. Перша гучна книга про це вийшла ще в 1976 році – зрозуміло, на Заході. З тих пір книги на цю тему виходять регулярно. Одні історики вважають, що вождя отруїли, інші – що не труїли, але, коли вождя схопив удар, його, по суті, добили неоказанием допомоги.
Прихильники теорії змови спираються не на факти, а на слова про слова. Начебто хтось чув, що у вбивстві усно зізнавався Хрущов і так далі. Інші – що в центрі змови був не Хрущов, а Берія. Треті заперечують провину осіб слов’янського або кавказького походження з оточення Сталіна і прямо називають вбивцею Лазаря Кагановича (мовляв, знаємо, особи якої національності могли таке організувати). В якості кілера за однією з версій називається медсестра Моїсеєва, яка 5 березня зробила Сталіну укол, після якого той відразу і помер.
Втім, з цією версією не стикується історія про те, що Сталін помер нібито ще 28 лютого, випивши мінералки, в яку кремлівські лікарі підмішали «павуковий отрута». Після цього версії роздвоюються. То до 5 березня Сталін лежав уже мертвий, але охорона і соратники боялися зайти в спальню без запрошення. Або соратники вже всі знали, але вирішили тягнути час, щоб встигнути поділити між собою владу, а заодно і поступово підготувати радянський народ до такої новини. Народ і справді встиг підготуватися: вже за три дні стали повідомляти, що Сталіну стало погано – почалося дихання Чейна – Стокса, що у вождя поганий аналіз сечі. Десятки мільйонів людей, які звикли думати, що Сталін – це живий бог, від таких медичних зведень були в шоці.
Інтерес суспільства
Чому ж причини смерті досі розбурхують розуми? Мабуть, відповідь на це питання криється в тому, що Сталін залишається самим неоднозначним лідером в історії держави.
Один його обожнюють, інші демонізують. Одні стверджують, що перемога у Великій Вітчизняній і успіхи в економіці можуть затьмарити будь-які промахи вождя. Опоненти стверджують, що ніякі військові і економічні успіхи не можуть виправдати чоловіка, який стояв на чолі репресивної машини.
До речі, полярність думок і прірва між ними настільки ж велика, як і полярність думок навколо фігури іншого правителя Росії – імператора Миколи II, обставини смерті якого досі викликають гарячі суперечки як у наукових колах, так і на побутовому рівні.
Триватимуть суперечки про смерть Сталіна через 66 років і, так сказати, вітер розвіє сміття з його могили? Про це, швидше за все, зможуть дізнатися лише наші нащадки. Хто його знає, може, прах самого Сталіна коли-небудь повернеться від Кремлівської стіни в мавзолей? Надбанням гласності у вівторок став наказ Міністерства культури, з якого з’ясувалося, що споруда на Червоній площі до цих пір називають «Мавзолеєм Леніна Володимира Ілліча та Йосипа Віссаріоновича Сталіна».

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here