Олександр Куртіян запам’ятався вболівальникам «Зеніта» як розумний півзахисник, добре бачить поле, майстер гострого разрезающего пасу. Не дивно, що він став тренером. У жовтні 2014-го Куртіян привіз до Москви збірну Молдавії і в матчі відбірного турніру Євро-2016 відібрав два найважливіших очки у росіян (1:1). Фабіо Капелло незабаром відправили у відставку.
Слабких чемпіонатів у Європі не залишилося
– Олександр, ви очолюєте литовський клуб «Паневежис». З його футбольної школи вийшли багато гравців грізного колись «Жальгіріса». Вона і сьогодні функціонує?
– Так, і їй влади приділяють чимало уваги. У чемпіонаті Литви легіонерів трохи, ставка на своїх вихованців. Першість країни тільки стартував, всього два тури зіграно.
– І завдання перед вами поставлені серйозні? – У нас одне завдання – закріпитися у вищій лізі. Адже ми в ній дебютируем. Необхідно створювати боєздатний колектив з прицілом на майбутнє.
– З Росії, з Санкт-Петербурга нікого не запрошували? – У нас є в команді один вихованець петербурзького футболу Олександр Єркін, але навряд чи його ім’я відомо на батьківщині.
– Як би ви оцінили рівень першості Литви? – Знаєте, мені здається, що відверто слабких чемпіонатів у Європі практично не залишилося. Міцний такий, серйозний турнір, більшість команд сповідує жорсткий, агресивний, атлетичний футбол. Ми намагаємося діяти на хорошій швидкості.
– У радянські часи в Литві чи не в кожному містечку неодмінно був стадіон з хорошим газоном.
– Зараз хороші поля вже далеко не скрізь. Вони є, але хотілося б побільше.
Росії потрібні молоді тренери. Як Семак
– Ви, очолюючи збірну Молдови, наробили шелесту саме в Росії. Не було запрошень попрацювати у нас?
– На жаль, не було.
– Ви можете назвати ту історичну для Молдови нічию в Москві з командою Капелло самим серйозним досягненням у вашій тренерській кар’єрі? – Досягнення? Я б це по-іншому розцінював. Мені це просто було дуже приємно, Капелло як тренер був моїм кумиром. Але в спорті досягнення – це перемоги і вирішені задачі.
– Ви ж знайомі з Сергієм Семаком? Як відреагували, коли його запросили в «Зеніт»?
– Ми перетиналися на футбольних полях. Радий за Сергія, радий тому, що в російському тренерському цеху з’являються нові люди. Адже це відносно недавно почалося. Прийшли хлопці, вся кар’єра яких протікала в Росії, вони знають її футбол зсередини, це дуже важливо. Вони, впевнений, принесуть чималу користь.
Більше агресії, менше поваги
– Цей ваш теза пройде перевірку в четвер в Іспанії. Як ви вважаєте, чи є у «Зеніта» шанси переламати ситуацію і вийти в 1/4 Ліги Європи?
– Шанси є завжди, надія вмирає останньою. Все, що було в першому матчі в Пітері потрібно забути. Це інша гра, і в ній все можливо.
– Що потрібно «Зеніту» для того, щоб відігратися і пройти іспанців? – В першу чергу, зіграти по-справжньому агресивно. Не важливо, що матч в гостях – діяти на високій швидкості. У «Зеніті» є футболісти, які вміють відриватися від опікунів, забивати. На них потрібно грати, забезпечувати м’ячем. Дуже багато поваги до суперника «Зеніт» продемонстрував у домашній зустрічі. Причому я б сказав, незаслуженого поваги.
Чиє прізвище Плеймейкер?
– Новобранці, які прийшли взимку, підсилили «Зеніт»?
– Я б поки утримався від оцінок Вильмара Барріоса та Ярослава Ракицького. Потрібно ще поспостерігати за ними. Однозначно підсилив команду Сердар Азмун. Він і швидкий, і технічний, і гольовим чуттям володіє. До того ж, постійно націлений на ворота суперника.
– А ось організація атак, на мій погляд, поки кульгає. Згодні? Колись цим ви в «Зеніті» займалися.
– На жаль, у «Зеніті» досить давно не вистачає плеймейкера, який міг би вести гру. Цю роль недавно ще намагався виконати Леандро Паредес, але і у аргентинця це повною мірою не виходило. А в «Зеніті» у колишні часи завжди були дуже хороші центральні півзахисники, які вели всю гру. Це, в першу чергу, Владислав Радімов, Олександр Горшков… На сьогоднішній день в команді таких немає. І в цьому – найбільша проблема «Зеніту».
Міцний хребет Дзюби
– І ще Артем Дзюба дуже давно не забиває. Як ви думаєте, з чим це пов’язано?
– У цьому сезоні Артем неабияк «поднаелся». І слава на нього обрушилася просто гігантська. А адже це теж колосальний тиск. Артем – хлопець з міцним хребтом, витримає, але йому зараз непросто.
– При всіх своїх проблемах, «Зеніт» лідирує в чемпіонаті Росії. Але от гра команди не завжди викликає захоплення. Чи зможе команда Семака виграти турнір? – Я це цілком допускаю, сподіваюся і вірю. Але проблем вистачає і домогтися успіху буде дуже непросто. «Зеніту» часом ще й удача супроводжує, але іноді везіння закінчується. Зараз найтривожніше – це те, що команда толком немає. Власної, впізнаваною. Я прекрасно розумію, що у Семака просто ще було дуже мало часу. Півроку для створення серйозного колективу, вирішального великі завдання – не термін. Я вважаю, що і роки-то замало. Два необхідно для повноцінного командного будівництва. Потрібно почекати, дати тренеру час.
– Хто буде головним конкурентом «Зеніту» в боротьбі за золото? – Мені здається, що сильніше за всіх виглядає «Краснодар».
– Втратив вдома в такий відповідальний момент 2 очки у зустрічі з «Оренбургом»… – Ну, для мене взагалі дивні деякі речі, що відбуваються з «Краснодаром». Команда дуже добре виглядала в Валенсії, так і в грі зі «Спартаком» виглядала. А ось вдома з «Оренбургом» не змогла добитися результату. Втім, «Оренбург» – добре організована команда і мені дуже імпонує робота Володимира Федотова.
Завищені вимоги до збірної
– Через тиждень стартує відбірковий турнір Євро-2020. Як ви оцінюєте перспективи збірної Росії?
– Вважаю, що зараз у її вболівальників завищені очікування, у футбольного керівництва – вимоги. Це нормально після такого успішного виступу на чемпіонаті світу. З цим команді треба якось справлятися і це вже тренерська проблема. Нічого неможливого немає. Станіславу Черчесову треба рухатися тільки вперед, і він в змозі це забезпечити рух.
