На останньому етапі виборчої кампанії спецслужби і контрольовані ними націоналісти стали грати в неї вже дуже активну роль. Причому роль МВС – навіть самостійна. Це змушує очікувати суттєвих змін в силової складової політичної системи України після виборів

Ще з досвіду президентства Віктора Ющенка ми знаємо, що повноваження і саме існування того чи іншого органу влади багато в чому визначаються політичною позицією, зайнятою його керівником. Нерідко буває так, що зняти керівника не можна, а от ліквідувати або реорганізувати орган — можна. Але, звичайно, багато чого буде залежати від того, хто стане президентом.
МВС
Історія МВС постмайданного періоду гідна спеціального дослідження. Призначення Арсена Авакова було одним з перших рішень нової влади (поспішали цілеспрямовано — необхідно було не допустити штурму «самообороною» гуртожитків «Беркута»), і, як виявилося, це було одне з найбільш вдалих кадрових рішень. Хоча… як подивитися.
Скільки б не критикували «фейсбук-міністра», не можна відмовити йому в трьох досягнення.
По-перше, він цілком ефективно управляє своїм відомством. У тому сенсі, що МВС виконує покладені на нього владою обов’язки. При цьому треба враховувати, що обов’язки ці далекі від боротьби із злочинністю та охорони правопорядку. Від МВС чекали зразково-показових реформ і боротьби з «сепаратистами». МВС все це робило.
По-друге, займаючись поточним управлінням, Арсен Борисович не забував про зміцнення своїх політичних позицій. В кінцевому підсумку він взяв під контроль фракцію «Народного фронту», а через неї — всю систему влади в країні. Адже «НФ» — ключовий гравець парламенту, без нього створити дієздатну коаліцію неможливо. А отже, неможливо і відправити у відставку Авакова… І низький рейтинг партії бентежити нас не повинен: при готівкових ресурсах партія в змозі забезпечити свою присутність у владі і без виборів…
По-третє, МВС перетворилася на силове сверхминистерство. Крім поліції міністр контролює Національну гвардію (а це повноцінна міні-армія з танками, гарматами і літаками) і націоналістичних бойовиків.
І ось Він вийшов на стежку війни і пофарбував себе в ті кольори, в які себе пофарбував. Якщо зрив мітингів Порошенко в Черкасах та Житомирі можна було пояснити самоуправством «Нацкорпуса», то остання заява міністра про те, що після виборів в країні буде новий президент, не залишає сумнівів у тому, що він зробив свій вибір і грає проти Порошенка.
СБУ
На відміну від керівника МВС глава СБУ Василь Грицак політиком не є, в дефіциті вірності до Верховному головнокомандувачу не запідозрений і самостійну роль грати не намагається. Тим не менш, СБУ постійно перебуває в епіцентрі політичної боротьби.
Ось, наприклад, скандальна історія з прослуховуванням Володимира Зеленського. Як написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» політтехнолог Андрій Золотарьов, «сам факт реагування СБУ на виявлення спецтехніки тільки через два дні підсилює підозру, що об’єктом проведеного ОТМ (оперативно-технічного заходу. — Авт.) був саме кандидат у президенти Володимир Зеленський. Ці кілька днів, ймовірно, знадобилися СБУ для оформлення «легенди» про роботу по об’єкту справи з забарвленням «державна зрада». (…) Можна припускати, що інформація про підготовку цього ОТМ була «злита» МВС чинним співробітником СБУ».
Дуже показово і те, що проведені СБУ навчання в Маріуполі трактуються в ЗМІ і соцмережах як спроба організації тиску на структури «Нацкорпуса» в місті, де знаходиться база полку «Азов»* (раніше ним командував Андрій Білецький).
Після виборів
Зрозуміло, багато буде залежати від того, хто переможе на виборах.
Наприклад, Порошенко, безумовно, спробує знищити Авакова. Однак до парламентських виборів з цього, мабуть, нічого не вийде — навіть при тому, що конфігурація парламенту зміниться, зібрати більшість за відставку Авакова буде складно. Та й після парламентських виборів простіше буде спробувати залучити його до відповідальності за співпрацю з «агресором»…
Що цікаво, Тимошенко, швидше за все, теж спробує прибрати Авакова, навіть незважаючи на те що зараз вони союзники. Занадто сильний союзник, потенційний конкурент.
Сам же Він повинен виробити для себе таку лінію поведінки, яка дозволила б йому утримати, а при сприятливих умовах розширити свою владу. Що не так просто, якщо враховувати поточні рейтинги «Народного фронту».
Однак головні рішення будуть прийматися в сфері структури влади.
Очевидно, МВС у своєму нинішньому вигляді не потрібно нікому, крім самого Авакова. Саме очевидне рішення — вивести з підпорядкування міністра НГУ. Її доля може бути різною.
Гвардію можу ввести в склад армії, що, щоправда, навряд чи розумно: існування НГУ виправдано необхідністю розганяти масові заворушення. Армія у нас використовується всередині країни і проти власного населення, але специфіка у неї трохи інша.
Гвардія може бути передана в підпорядкування СБУ. Таке рішення було б природним для Петра Порошенка, але навряд чи він зможе провести його через парламент.
Найбільш природним варіантом реформування було б надання НГУ спеціального статусу, типу такого, який має прикордонна служба. Такий варіант був би прийнятним навіть для Авакова за умови, якщо б він зайняв посаду силового віце-прем’єра і зберіг би непрямий контроль над гвардією.
Що ж стосується СБУ, то її напевно чекає глибоке реформування, супроводжуване демілітаризацією. Власне, Захід давно цього вимагає, але Порошенко поки ховається, мотивуючи бездіяльність «гібридної агресією». Але за підсумками виборів можливості захищати службу будуть вичерпані навіть у нього.
Доля націоналістів
Зараз націоналістичні бойовики ще грають велику роль на вулицях, але їх майбутнє визначається двома факторами.
По-перше, вони так і не змогли стати самостійною політичною силою, підконтрольної тільки своїм партіям. Партії ці занадто слабкі, тому і власні бойовики їм не потрібні.
Зате вони потрібні чолі МВС, коли потрібно виконувати якісь завдання, участь у яких представників правоохоронних органів небажано.
Досить типовий приклад — ромські погроми. Майже напевно причина полягала в тому, що поліція отримала критичну масу скарг на циганський табір, але самостійно застосувати силу не могла, оскільки це зустріло б негативну реакцію на Заході. Погром табору націоналістами теж викликав занепокоєння на Заході, але прямих претензій до держави все ж не було.
По-друге, під пресингом націоналістів виявилися не просто представники промайданных сил, а сам «президент воюючої країни».
Останній момент поставив під питання подальше існування «Національних дружин», С14 і тому подібних структур. Поки вони лише були в черговий раз звинувачені в тому, що є проросійською агентурою і включені в список «Миротворця», але після виборів їх послуги будуть вважатися занадто дорогими…
Василь Стоякін, Україна.ру
*— заборонена в Росії організація.

попередня статтяЧудо-зброя Рейху: військово-транспортний літак Me.323 Gigant
наступна статтяМіжнародний фотоконкурсРаботы російських фотографів з фотоконкурсу Sony World Photography (8 фото)