У 1969 році вируючий водний потік, що обрушується по американському водоспаду (з двома побратимами — «підковою» і «фатою» — він утворює комплекс водоспадів, який називають ніагарським), на час стиснувся до скромного струмочка. За кілька років до цього стався масивний зсув і нагромадив біля підніжжя водоспаду купу каменів висотою в 30 метрів. Побоюючись подальшої ерозії, яка загрожувала остаточно погубити це диво природи, в інженерному корпусі армії сша вирішили на час його осушити, щоб зміцнити розломи грунту. Американська частина ніагарського водоспаду оголилася на п’ять місяців.

У червні річку ніагара пустили по новому руслу, що проходить по канадській землі. Для цього військові звели греблю з 27 тисяч тонн каміння. Їх доставляли до місця на здоровенних вантажівках, яким в цілому треба було зробити 1200 рейсів від каменоломні і назад.

Поки сусідній водоспад «підкова» приймав додатковий обсяг води, фахівці обстежили річкове дно і закріпили спеціальними болтами ряд розломів для того, щоб уповільнити процес ерозії. А також зміцнили укіс і спорудили земляну дамбу.

Після того як водоспад осушили, біля його підніжжя були знайдені два трупи. Всього два. Враховуючи, наскільки активно громадяни в усі часи кінчали тут життя самогубством або пускалися у всякі навіжені пригоди, там могло зібратися ціле кладовище. Але вода забирала тіла з очей геть.

Оголений водоспад викликав серед туристів не менше пожвавлення, ніж раніше. Особливо завзяті, ігноруючи заборону, вибігали за огорожі і насолоджувалися відчуттям того, що скачуть по землі, яка протягом 12 тисяч років була прихована під пінною водою. Заодно збирали монетки, які у великих кількостях були розкидані по руслу.

Роботи завершили наприкінці листопада. Греблю підірвали, і вода знову кинулася до уступу зі швидкістю 170 тисяч кубометрів на хвилину. Американські змі повідомили, що за пожвавленням водоспаду спостерігали 2650 глядачів.