У Калінінградській області ввели в експлуатацію теплову електростанцію. Запуск Прегольской ТЕС — вже друга з початку року новину про появу в російському ексклава чергового стратегічного об’єкта в енергетиці
Будівництво енергетичної інфраструктури в Калінінградській області йде ударними темпами, причому робота нових підприємств підпорядкована одній меті: забезпечити найзахідніший російський регіон від сусідньої Литви, яка збирається вийти з загальної енергомережі з Росією і Білоруссю.
Потужність Прегольской ТЕС становить 454 мегавати. Теплова електростанція складається з чотирьох парогазових блоків. Один з них був запущений на два місяці раніше намічених термінів. Ця найпотужніша електростанція з тих чотирьох ТЕС, які вже побудовані або будуть побудовані в найближчі роки в найзахіднішому регіоні Росії.
«Масштабний проект розвитку енергетики Калінінградській області включає в себе будівництво генерації загальною потужністю майже 1 тис. МВт, терміналу з приймання зрідженого природного газу, а також будівництво і розширення підземного газосховища», — заявив на урочистій церемонії відкриття «однією з найбільших електростанцій на заході країни» міністр енергетики Росії Олександр Новак.
Російське керівництво відкрито говорить, що ударні темпи будівництва нової енергетичної інфраструктури в Калінінградській області підпорядковані завданню убезпечити її від Литви, яка загрожує вийти з електромережі БРЭЛЛ (Білорусь — Росія — Естонія — Латвія — Литва) і залишити російський ексклав без світла.
Прегольская ТЕС входить в комплексний план урядів Росії по підвищенню енергетичної безпеки та розвитку енергетики Калінінградській області, зазначив Олександр Новак.
В рамках цього плану в регіоні в минулому році вже були запущені дві газові електростанції — Маяковська і Талаховская ТЕС потужністю 156 мегават кожна. Слідом за Прегольской ТЕС в наступному році буде запущена вугільна Приморська ТЕС потужністю 195 мегават.
А в цьому році за кілька місяців до Прегольской ТЕС в Калінінграді ввели в експлуатацію плавучу регазификационную установку «Маршал Василевський». «Потужність терміналу — 2,7 млрд кубічних метрів газу в рік — практично в повному обсязі покриває потреби регіону, гарантує надійний альтернативний варіант його газопостачання, знижує залежність від транзитних поставок газу», — заявив під час церемонії відкриття СПГ-терміналу президент Росії Володимир Путін.
Відкриття за перші місяці поточного року вже двох великих стратегічних об’єктів в енергетиці вражає. Особливо на тлі Прибалтійського регіону, найбільший (з реалізованих) енергетичний проект якого — ліквідація Ігналінської АЕС в Литві.
Калінінградська область за розвиток своєї економіки темпами перших п’ятирічок повинна бути вдячна тій же Литві. Адже це Вільнюс своїми зловтішними планами вийти з БРЭЛЛ і знеструмити Калінінград стимулював Москви до мільярдних інвестицій в західний форпост Росії для створення там ізольованою від сусідів енергосистеми.
«За останні роки ми дуже багато уваги приділяли енергопостачання, енергобезпеки регіону в цілому, в тому числі і у зв’язку з планами Євросоюзу щодо виходу Прибалтійських держав з російського енергетичного кільця. Власне кажучи, це їх справа, додаткові гроші платників податків в це будуть вкладатися. Але вже сьогодні Калінінградська область повністю автономна і може вирішувати всі завдання у сфері енергетики і вживання не тільки первинного джерела, але й електроенергії», — говорив Володимир Путін про причини будівництва нової енергетичної інфраструктури «бурштинового краю» під час відкриття регазифікаційної платформи.
При введенні в експлуатацію теплових електростанцій в минулому і в цьому році думку про те, що треба убезпечити Калінінград від демаршів Литви, теж звучала рефреном.
В самій Литві, як не дивно, прагнення «колишніх окупантів» інфраструктурно розмежуватися з нею не викликає ентузіазму.
Після відкриття Погоди і Талаховской ТЕС литовські політики кусали лікті від злості. Міністр енергетики Жигимонтас Вайчюнас ображено говорив, що у Вільнюсі очікували переговорів з Москвою про те, як забезпечити енергопостачання Калінінграда після виходу з Прибалтики БРЭЛЛ. Однак Росія своїми електростанціями показала, що ні з Литвою, ні з іншими країнами Балтії, ні з Євросоюзом вести переговори не збирається.
Відкриття під Калінінградом СПГ-терміналу і зовсім породило в Литві істерику, що Росії більше не потрібно постачати Калінінградську область газом по литовському трубопроводу, і «Газпром» може дозволити собі просто його перекрити. Хоча раніше литовські політики десятиліттями гріли себе думкою, що у разі великої кризи вони можуть самі перекрити цей трубопровід і залишити без газу Калінінградську область.
Та ж історія з виходом з БРЭЛЛ. У Вільнюсі дуже хотіли вийти з БРЭЛЛ і створити загрозу електропостачання Калінінграда, але після запуску нових електростанцій Росія може не чекати цієї радісної події, а сама вигнати Прибалтику з БРЭЛЛ. У Вільнюсі ж говорили, що електропостачання Калінінграда після приєднання литовців до європейської електромережі — це проблеми Росії, а не Литви. Так і Москва може взяти таке ставлення за зразок і сказати, що електропостачання Литви після її виключення з БРЭЛЛ — це проблеми Євросоюзу, а не Росії.
Росія кожен раз діє на випередження і не залишає литовським владі можливості влаштувати Калінінградській області великі неприємності, з-за яких Москва була б змушена розмовляти і з Вільнюсом, і з Брюсселем з позиції прохача.
Цим і пояснюється дивна і відверто невдала реакція литовського керівництва на те, що «нащадки окупантів» відмовляються від радянської інфраструктури, яка пов’язувала Росію з країнами Балтії, і створюють ізольовані від Прибалтики морські порти, електромережі та газосховища. Їм би радіти, а вони ллють крокодилячі сльози.
Тому що Росія щоразу обрубує крила «дипломатії дрібних капостей». Ця специфічна прибалтійська «дипломатія» не може мати для неї жодних реальних наслідків. Країни Балтії від неї лише програють.
Хто виграє? У випадку з Литвою виграє Калінінградська область, яка, завдяки неадекватного керівництву сусідньої країни, перетворюється в саму інфраструктурно розвинену частину південно-східної Балтики.
Олександр Носович, Rubaltic.ru
