Останні роки існування радянського автопрому ознаменувалися низкою цікавих розробок, але з них до конвеєра дійшли одиниці.
Радянський автопром завжди було прийнято критикувати, а радянські машини називати «відрами з гайками». Іноді вони дійсно заслуговували, але, разом з тим, багато моделей тих років сьогодні згадують з ностальгією. На жаль, в їх число не потрапив ряд автомобілів, розробка яких велася напередодні розпаду СРСР.
Зіл-4102
У 1989 році Завод імені Лихачова (Зіл) виготовив два досвідчених седана вищого класу Зіл-4102, які самі заводчани жартома називали «Михайло» і «Раїса». Зрозуміло, в силу ряду причин, читай — розвалу країни, цей «членовоз» в серійне виробництво не пішов, хоча при відповідній доведення міг би стати досить непоганим автомобілем. Наприклад, лімузин мав бортовий комп’ютер з синтезатором мови, який з’явився на зарубіжних аналогах майже десятиліття тому. Бензинова 16-клапанна «вісімка» об’ємом 7,7 літра розвивала потужність-315 к. с. і розганяла масивну машину до цілком пристойних 190 км/год, А ось триступенева автоматична КПП в кінці 1980-х виглядала вже анахронізмом. Само собою, в серію автомобіль міг піти з зовсім іншими агрегатами, але даний проект був «зарубаний» за наказом зверху. Один автомобіль — «Михайло» — відправили на розбирання, і до наших днів вціліла тільки «Раїса».
ГАЗ-3105
Вельми цікавим автомобілем обіцяв стати ГАЗ-3105 «Волга». Цей седан одночасно повинен був замінити «Чайку» і «Волгу» ГАЗ-24 і без всяких застережень потрапити в преміум-клас. Машина мала сучасний дизайн, восьмициліндровий 3,4-літровий 170-сильний двигун, дискові гальма і антиблокувальну систему. Зрозуміло, на момент своєї появи, а це початок 1990-х, машина була «сира» і вимагала доведення і доопрацювання. Зокрема, їй абсолютно точно не завадила б автоматична коробка передач на додаток до п’ятиступінчастою «механіці», а також більш сучасна підвіска. Автомобіль випускався дуже невеликою серією, потім всі роботи були згорнуті і ГАЗ-3105 «Волга» тихо «помер», не встигнувши толком «народитися». У 1986 на заводі АЗЛК був початий випуск «Москвича-2141», а в 1991 році були представлені автомобілі, які цілком могли прийти йому на зміну: «Москвич-2143 «Яуза» і «Москвич-2144 «Істра». Перша модель випущена в кількості трьох штук, а друга далі демонстраційного макета не просунулася. У ті ж роки з’явився мінівен «Москвич-2139 «Арбат» з пластиковими кузовними панелями і дуже прогресивним дизайном. Однак на світ з’явився лише один досвідчений примірник, після чого проект заглох. А незабаром і сам завод АЗЛК став надбанням історії з усіма своїми перспективними розробками.
УАЗ-3171
У середині 1980-х на Ульяновському заводі розроблялося відразу кілька позашляховиків: УАЗ-3171, УАЗ-3172 і позашляховик-амфібія УАЗ-3907 «Ягуар». Останній був випущений у кількості 14 примірників, але в серію жоден з них не пішов. До конвеєра ж з працею «доповз» розроблявся з 1980 року УАЗ-3160 «Симбир», згодом змінив ім’я на «Патріот». Всі інші розробки Ульяновського заводу були відправлені в архів.
Не встала на конвеєр ні одна з розробок московського інституту НАМИ. А адже ряд концептів — «Охта», «Компакт» і «Компи» — демонструвалися на міжнародних автосалонах і навіть отримали хороші відгуки. Не було наступника і у мікролітражки «Ока», хоча ряд перспективних проектів пропонував той же НАМИ, не дійшла до конвеєра і версія «Оки» з п’ятидверним кузовом, проект якої був створений на Камазі.
АЗЛК 2139
З усіх пізньорадянських проектів в серію пішли тільки три автомобілі: ВАЗ-2110, УАЗ-3160 «Симбир» і газовскіх «Газель». Складно сказати, яка доля була б у тих моделей, але їх випуск, можливо, міг дозволити вижити того ж АЗЛК, не були б втрачені унікальні виробництва на Зілі і не згорнуть випуск легкових автомобілів на Газі.
Кирило Ярославів
