Варто взяти на озброєння кожному.
— А чим ти займаєшся?
— Я практикую магію.
— Це типу вплив на інших людей? Керування стихіями, некромантия?
— Не зовсім. Давай наведу приклад.
Він замовк, відставивши чашку з кавою трохи вбік і втупився у порожнечу перед собою. А через пару хвилин продовжив:
— Ось подивися на офіціантку, що крутиться в цьому залі зовсім одна, борсається, намагаючись встигнути виконати замовлення, які надходять зі швидкістю кулемета. Вона починає нервувати, стає необережне, може впустити на кого-небудь піднос.
Але варто буквально одній людині мило посміхнутися, коли вона не принесла вчасно їжу і напої, подякувати і сказати «нічого страшного». Всі. На цьому її сум’яття може спасти, вона розслабиться, не буде думати, що все пропало і вона ні чорта не встигає. Вона заспокоюється і починає вести себе подібним чином. Мило, привітно і щиро зустрічати клієнтів, обдаровуючи їх добротою і життєрадісністю.
І ось входить черговий відвідувач, начальник фірми, замовляє каву і сідає за столик. Він злий з ранку, тому що його дружина знову йому зрадила, він проспав, а так само кінець кварталу, треба все встигнути. І тут вона його обслуговує, обгортаючи його ніжністю і ласкою всього парою трійкою слів.
Далі він сидить і розмірковує «А не так вже і погано, та й кава приємний, погода, он, хороша. І красивий вид з вікна». Ранок цієї людини вже змінилося, він у піднесеному настрої виходячи з кафе бажає їй доброго дня, посміхається у відповідь і йде до себе в офіс, де його чекають підлеглі, залежні від його настрою і стоси роботи, з якою він вже налаштований впоратися легко і невимушено.
На вході, з необережності, його зачіпає шваброю прибиральниця, залишаючи слід на свіжих і чистих брюках. Вона починає мало не в сльозах вибачатися і обіцяти, що віднесе їх у хімчистку, що можуть урізати зарплату, за те, що вона така незграбна. Але він просто мило посміхається і відповідає: «Нічого, не варто. З усіма буває» і розпливається в усмішці. А адже міг звільнити. А ця прибиральниця ледве зводить кінці з кінцями, годує і одягає одна п’ятьох діточок. Вона могла позбутися роботи і їм було б дуже важко. Але ні, все обійшлося.
З-за простого хлопчини, що посміхнувся офіціантці.
Він знову замовкає, допиває каву і кличе офіціантку. Кидає пару люб’язностей, посміхається, бажає гарного робочого дня і починає укутуватися в пальто. І я помічаю посмішку, приховану в куточках рота офіціантки.
Дивиться на мене і, так само, розпливлися в усмішці, каже мені:
— Ось моя магія.
© Ася Різницька
