Після інституту леоніда бронєвого відправили за розподілом в драматичний театр одного з уральських міст.

Там починаючому акторові дали роль без слів — він грав міліціонера, який приводив кримінальника на допит і відводив назад.

Допит вів полковник у виконанні літнього місцевого артиста.

0

На третьому або четвертому спектаклі «полковник» нагнувся над столом і завис.після тривалої паузи встав, показав броньовому на бандита зі словами: «прошу допитати!»- і нетвердо пішов геть (потім з’ясувалося, що у було моторошне похмілля).

Леонід, природно, був до такого повороту не готовий. Хоч і встиг запам’ятати майже всю сцену.однак сів за стіл, закурив і почав грати.

Вся трупа зібралася за лаштунками в передчутті..

Броньовий успішно імпровізував близько до тексту, поки не настав час фрази:

— а ви знаєте, підслідний, що на сумочці вбитої касирки виявлені — — і тут у нього вилетіло з голови «… Відбитки, ідентичні вашим».

Він запнувся і вимовив:

— …сліди, схожі на ваші!

1 «бандит», що сидів спиною до залу, затрясся від реготу і схлипнув..

— що, розридався? — продовжив зблідлий броньовий. — ти у нас ще не так поплачеш!

Зі сцени вони обидва буквально відповзали, але за врятований спектакль леоніду виписали подяку і премію».

0

попередня статтяЯким був культуризм в СРСР?
наступна статтяТа сама — погана свекруха