Самогонник
Навчався я тоді ще в школі. Батя як військовий взяв і поступив в Академію Тилу в Ленінград. А жили ми тоді у великому південному місті у батиного діда. Жили просто відмінно , звичайно не в самому Краснодарі а в невеликий станиці поряд, бате до його частини було 10 хвилин на машині. Дід у доброму здоров’ї поховавши бабцю,тут же знайшов собі іншу і звалив до неї в Гарячий Ключ. А батькові треба в Академію а за будинком і господарством дивитися кому?
На сімейній раді вирішили валити в Ленінград батя з матусею і сестрою, а мене як «большенького» залишити на господарстві, до пори до часу коли все владнається. Моя « нова бабка» ділова жінка і зі зв’язками обіцяла доглядати за «онуком» і спуску не давати.
Батьки відправивши багажем речі, поїхали в культурну столицю влаштовуватися. Здавалося б гуляй — не хочу, однак хрін мені. Дід мене учнем токаря прилаштував на завод на літо . Та й «нова бабка» крутенько взялася за мене. Як неповнолітній я працював з 8 д 12, а потім загинався по господарству. Слава богу худоби не було, але був величезних розмірів сад та город. Канікули тільки почалися а я вже задолбался. Так сумно мені було. Пацани зі школи хто не роз’їхався, то на морі в Джубгу на рейсових укатят, то в гори ходять,а я блін різці перебираю та сад підгортаю.
Проте,видно хтось послухав моїм прокльонів…Дід з бабою внеапно поїхали в Болгарію на місяць !!!.Грошей мені батьки присилали, пожерти зварганити я міг і сам, батьки знали, що я вмію готувати і особливо не морочилися.
Але дружбани всі розлетілися,серцевих подружаек я тоді ще не завів. А до двох годин дня повернувшись з підробітку і виконавши роботу по дому я був вільний…
Робити нічого абсолютно. У ті часи по телику то і особливо дивитись нема чого було окрім «Гості з майбутнього». У діда була пара будівель в кінці саду,в які мені доступ завжди був заборонений. Батя з дідом іноді там тривало зависали,а що робили ?
Раз мені робити нічого,незважаючи на всі заборони і вказівки я вирішив провести невелике дослідження. У летнице я виявив підвал прикритий мостиною. Так… все цікавіше. Тим більше за самою літньою кухнею є воздуховод і пічна труба йде по стіні на дах. Едрен батон а в підвалі як у фільмі самогонники. Гарний блискучий самогонний апарат на газовому пальнику. Тут у мене ручки і зачесалися. На заводі у наставника дядьків Саші Лебедєва, рукастого і у всьому тямить мужика, потихеньку витягнув всі особливості роботи цих апаратів. Де просто сидів слухав, де навідними питаннями підштовхував до потрібної мені інформації.
Ставало все цікавіше. Сходив до батька в частину в бібліотеку, знайшов пару книжок прочитав про ректифікаційні колони. Досліджував сам апарат. Здоровенний такий бідон сорокалитровка на газовій плитці. Кришка клапан, до якої, по ідеї, повинен кріпиться змійовик. От то змійовика і не було. Не було тоді інтернету та профільної літератури даної тематики, ніде крім як з розмов специфіки не впізнати .
Але мене вже заїло. Змійовик мені зігнули на трубогибочном ділянці і звідти вивезли разом з трубами за пачку американського курива ( були у баті запаси,які я тихенько потрошив і створював власні). Трубу для охолодження паровода, з клапанами для підключення шланга з водою і краном для зливу змалював з «Техніки Молоді» виготовили мені її в тому ж трубогибочном але вже за бульбашка «Московської»,яку я поцупив із заначок діда. Знайшов цікавий опис перепускного клапана на паровий двигун зі схемою. Сваял і виточив сам під керівництвом дядьків Саші, який був упевнений ,що я виготовляю діючу модель парового двигуна.
Зрештою апарат був зібраний і я почав експерименти.Спершу просто кип’ятив і намагався дисстялировать воду. Запалив газову плитку набухал в бідон води. Підключив систему охолодження, пустив воду. Спочатку нічого не відбувалося. Потім бідон трохи затремтів поршень клапана пустив порцію перенагретого пара в змійовик.Трохи подсифонивало на стиках ну нічого страшного. Пар в змійовику почала охолоджуватися і капати в каструлю. Ну от і чудово. Вода з перегрітого пара була абсолютно нецікава. Вийшло !
А тепер друга стадія експерименту. Дід мені недавно дзвонив і просив перевірити в комірчині «Хайль Гітлерів». Десятилітрові банки з брагою на яких натягнуті гумові рукавички». Залив він їх ще з травня зі старих перебродили компотів. Тим більше сказав,що якщо «бодяга» з них поперла і рукавички зірвало вилити все, а банки помити. «Бодяга» не поперла і рукавички всі дружно салютували. Але дідові про це знати не треба. Тим більше вчора вони дзвонили, замовляючи переговори і я наплів,що всі банки, крім одного пропали і смердять жах.
Залив три балони,процідивши їх через марлю. Коротше я намучився. З трьох балонів вийшов один з моторошно воняющей білястої субстанцією. Пробувати навіть не став запаху вистачило. Вирішив поставити фільтр на виході. «Знавці»,що розповідали про очищення вугіллям. Набрав по аптекам активованого вугілля, перетолок засунув у жерстяну банку з-під кави переклавши марлею. Вилив продукт першого перегону в тащательно відмитий бак і заради експерименту додав м’яти з городу.Нагрівання, клапан з поршнем справно погнали пар через змійовик. На цей раз продукт вийшов абсолютно прозорий. А ще він горів неяскравим синім полум’ям.
Коротше я перегнав усіх «Гітлерів». Вийшло близько тридцяти літрів. Сам спробував під зелене яблуко. ЕЕеееееее. Як це п’ють і нахрена мені 30 літрів самогону. Знову ж за порадами і чуток все перелив в невеликий дерев’яний бочонок, який зсередини обпік. Налущил перегородок від волоських горіхів загорнувши в марлю і закинув на дно діжки.Треба думку фахівця,що ж у мене вийшло? На заводі вручив одну чвертку дядьків Саші,нібито за допомогу у створенні парової машини. Мужики після роботи оприбуткували але як то зі мною шмаркачем про якість продукту розмови ніхто і не повів.
Але в четвер дядь Саша запитав у кого я брав «сем» він би з задоволенням прикупив пару пляшечок. Я сбрехал про тітку свого дружка яка жене по трохи для себе.Я тоді зовсім не орієнтувався в цінах і не знав скільки виставляти. Прикинув і сказонув,що продає по троячці. Дядька Сашка цілком все влаштувало і я притягнув пару бульбашок.
До кінця наступного тижня у мене пішло все і я обзавівся ста п’ятдесятьма рублями або близько того. Враховуючи те ,що мені на витрати на місяць надсилали тридцятку це було просто офигено.
АЛЕ… публіка вимагала ще! Довелося ставити на швидку «Гітлерів» шукати і купувати цукор і дріжджі. У тоді до мене і почав доходити .що таке «чистий прибуток»… А ще я боявся ,що мене здадуть «міліції», дізнається про всі махінації дід та інше. Заходи конспірації я брав грандиознейшие. Невідома «тітка» друга шифрувалась зі страшною силою, а я відпрацювавши на заводі на другий місяць не захотів залишатися , «хотілося відпочити канікули ж», як я пояснив бригадиру.
Не буду розповідати, про розширення торгівлі, про «рейді по самогонщиків» коли при вигляді дільничного я ледве не наробив у штани. Але дільничний сам був не проти стати покупцем у «тьоть Яни начебто, вірменки яка звідки то з Гарячого Ключа» і зі мною навіть розмовляти не став, тим більше, відмінно знав діда і прибухивал з ним разом.
Коли повернувся дід все було на законних місцях.Хоча я забув вилити балони з новою брагою, дід похвалив мене за завзяття і виявив у будинку на кухні три півлітри з моїм останнім «вигоном». Довелося наплести про «могоричі» від якогось дядька,якого я не знав. Дідусь навіть згадав від кого ! Потім посилив під огірок з сіллю і досить хмикнув :
— Гарна, мені так не вигнати…
