Взагалі, загадкові смерті і трагічні нещасні випадки серед криптозоологів і криптобіологів — не рідкість. У 1980-і роки своєрідну пальму першості у володимира пушкарьова перехопив інженер-гідролог олег володимирович шаров. Основна робота його теж якнайкраще відповідала попутним пошукам реліктового гомініда. У 1989 році шаров разом з дружиною перебував в експедиції на річці амгуема в іультинському районі чукотського автономного округу. Від мисливців і рибалок подружжя неодноразово чули про появу в окрузі високого людиноподібної істоти, суцільно покритого світло-сірою шерстю. Як правило, у свідченнями очевидців все і обмежувалося. Однак олегу шарову пощастило (пощастило?) особисто зіткнутися з викопним реліктом.

20 жовтня він виконував спостереження в півтора кілометрах від метеостанції. Погода була погана. Йшов мокрий сніг, дув пронизливий вітер. І ось, спускаючись з сопки, інженер несподівано побачив перед собою сіру ворушиться фігуру. У шарова майнула думка про ведмедя, але тут фігура випросталася, перетворившись на величезну мавпоподібну істоту з довгими м’язистими руками, що звисають нижче колін. Тривала зустріч секунд десять-двадцять, після чого снігова людина (а це, мабуть, був він) розвернувся і, втікши по схилу сопки, зник в пелені падаючого снігу.

Безпосереднє спостереження реліктового гомініду окрилило олега шарова. У наступному році, знову разом з дружиною вікторією, він відправився до приток річки обі для збору побутували серед місцевих мансі легенд про лісових демонів менках. Однак аборигени навідріз відмовилися розмовляти на цю тему. При одному тільки слові «менк» вони замовкали. Очевидно, боялися накликати біду. А ось куль, судячи з усього, не боявся. І даремно.

Ще через рік він надіслав своєму знайомому кріптобіологу валентину борисовичу сапунову повідомлення з тайги такого змісту: «вийшов на контакт зі сніговою людиною. Скоро привезу сенсаційний матеріал». Але на жаль. Сенсація не відбулася. Незабаром слідом за першим прийшла звістка про те, що у олега шарова з нез’ясованих причин зупинилося серце… І зовсім вже кричущий випадок стався в 1983 році в сибірській тундрі. У гірській ущелині снігова лавина погребла під собою експедицію з восьми (!) московських дослідників. Трупи знайшли тільки навесні. Загиблі теж шукали снігову людину. До речі, на думку місцевих жителів, він і направив на москвичів лавину, що погубила тих.

У реліктового гомініда можна вірити чи ні, однак, вирушаючи у важкодоступну і малодосліджену місцевість, слід до найдрібніших подробиць продумувати оснащення експедиції. Та й підбір учасників теж. Ні гори, ні тайга, ні тундра легковажності не прощають.