Коротко щодо розвитку американської агресії проти Венесуели

США таки вирішили виконати вимоги уряду Мадуро і відкликати залишилися дипломатів з Каракаса. МЗС Венесуели дав їм на це 72 години. Як не важко помітити, американська маріонетка Гуайдо не може забезпечити контроль над столичними муніципальними службами та міністерством закордонних справ Венесуели, які могли б створити фактичні і правові підстави для збереження американської дипломатичної присутності в Каракасі. Таким чином, Мадуро домігся свого, змусивши американських дипломатів виїхати з країни, хоча США роблять вигляд, що дипломатів вони вирішили відкликати самі. Попутно Держдеп звинуватив Росію і Кубу в тому, що вони «потурають» кризи у Венесуелі (читай заважають Вашингтону змінити Мадуро на призначену американцями маріонетку — ах, погані Росія і Куба).
Наслідки диверсії на електростанції «Аль-Гурі», а також супутні хакерські атаки на мережеву інфраструктуру об’єктів життєзабезпечення Венесуели раніше досить серйозно напружують держ. апарат Венесуели, який намагається в умовах нежданого кризи впоратися з наслідками. До постачання палива для генераторів і забезпечення роботи невеликих електростанцій залучена армія. Паливо завозять на армійські бензовози, який беруть в тому числі і механізованих частин. Тим не менше, значна частина країни досі залишається без повноцінного електропостачання (поліція і армія всіма силами намагаються запобігти хаос і грабежі в умовах відключень світла).
На відміну від Криму, де відключення світла з боку України купировались за допомогою завезення генераторів з усієї Росії і екстреного будівництві енергомосту, Венесуелі ці проблеми вирішити куди як складніше, так як основні союзники знаходяться досить далеко, а забезпечення закупівлі необхідних комплектуючих для усунення наслідків диверсії обмежується санкціями з боку США. Для чавистов поточна ситуація є своєрідним стрес-тестом — якщо в умовах сильного зовнішнього тиску і масованої атаки на об’єкти інфраструктури Венесуели вони зможуть зберегти керованість процесами всередині країни і купірувати основні наслідки відключення світла, то вони зможуть встояти.
ПЕРЕМОГА НАД БЛЭКАУТОМ: РОБОТА ЕЛЕКТРОМЕРЕЖ У ВЕНЕСУЕЛІ МАЙЖЕ ПОВНІСТЮ ВІДНОВЛЕНА
Варто відзначити, що «мобілізації» прихильників Гуайдо по суті не відбулося — на мітинги за і проти Мадуро 9 березня прийшло по 20-25 тис. чоловік, що повністю руйнує картинку, що «народ Венесуели проти Мадуро». Суттєвою народної підтримки у Гуайдо просто немає, незважаючи на всі зусилля проамериканських ЗМІ.
Тому мітинги як і раніше йдуть в багатих кварталах Каракаса, які традиційно підтримують опозицію ще з часів Капрілеса. Так як 9 березня «мобілізація» провалилася, американські маріонетки намагаються використати проблеми з електрикою і породжені цим заворушення в якості каталізатора зростання підтримки Гуайдо, закликаючи на наступних вихідних зібратися на новий мітинг проти «нездатність влади керувати енергетикою». Де-факто, США самі намагаються створювати проблеми для Венесуели, а потім пропонують свого ставленика як «рішення». Найцікавіше, що плани таких дій відносяться ще до 2010 року — выдержики з відповідного документа викладеного Вікілікс опублікую в окремому матеріалі — «Венесуельський меморандум»
США звинуватили «Роснефть» в тому, що вона продовжує працювати з венесуельською нафтою, фактично підтримуючи уряд Мадуро. «Роснефть» у відповідь заявила, що контракти були укладені вже давно і вона має намір їх виконувати і далі, а спроби санкционно їх обмежити, має намір оскаржувати в судах.
Тут все досить зрозуміло — Росія (як і Китай) вже чітко дали зрозуміти, що в рамках розумного вона продовжить економічно підтримувати Венесуели, як зберігаючи зовнішньоторговельні зв’язку, так і забезпечуючи безпеку закордонних активів Венесуели, керівні органи яких переводяться в Москву.
США в рамках стратегії економічного удушення намагаються тиснути на російські банки і компанії, які працюють з чавистами, погрожуючи санкціями. Але так як питання підтримки Венесуели є передусім питанням зовнішньої політики, то можливі санкції США будуть сприйматися як неминучі витрати пов’язані з просуванням існуючого суверенної курсу в Латинській Америці. Китай буде надходити точно також. Стосовно до «Роснефти», то дії Сечіна і Ко вже допомогли Мадуро встояти в 2017-2018 роках, коли наданий стабілізаційний кредит (вже частково повернений) до чавістів допоміг усунути наслідки кризи 2015-2016 років і разом з багатомільярдними китайськими вливаннями дозволив до чавістів виконувати більшу частину соціальних зобов’язань.
Так як роль китайських і російських компаній в питанні обходу американських санкцій очевидна, то і спроби тиску нах них з боку США виглядають досить природним ходом. Але в макромасштабе, ці загрози показують, що США вже змушені перейти до гри в довгу — якби була можливість відразу прибрати Мадуро і посадити в Мірафлорес Гуайдо, вони б дотримувалися початкового плану, де головною загрозою були не санкції, а обнулення російських і китайських інвестицій у Венесуелу, що артикулювалося як Держдепом, так і підконтрольною США венесуельської опозицією. Так як ці загрози не злякали Москву і Пекін і підтримка продовжилася, США повернулися до вже традиційної тактики санкцій «за все що завгодно, що не подобається Вашингтону». Але санкції самі по собі не можуть компенсувати невдачі на стратегічному рівні, як це сталося з тієї ж Сирією.
Минуло вже майже 2 місяці після початку спроби державного перевороту інспірованого США.
Повалити Мадуро поки що Вашингтону не вдалося, незважаючи на те, що американська пропаганда і її споживачі (в тому числі і в Рунеті) стверджувала, що це справа днів, у крайньому випадку тижнів. Але щось пішло не так.
Сolonel Сassad

попередня статтяУ Приморї самохідний міномет «Тюльпан» наїхав на легковий автомобіль (2 фото + відео)
наступна статтяЯк підвищити ефективну потужність автомобіля