Далі вас чекає дивовижна історія радянського льотчика Івана Даценка, який не повернувся після чергового бойового вильоту під час Великої Вітчизняної війни і був визнаний зниклим без вести. Знайти Івана вдалося вже через багато років, причому перебував він в індіанській резервації в Канаді, де був вождем племені і носив ім’я «Пронизуючий Вогонь».
Історію порятунку Івана Даценка прийнято відносити до числа легенд, оскільки прямих доказів того, що Герой Радянського Союзу прожив решту свого життя за океаном — ні. У війну Іван проявив себе відважним льотчиком, командував авіаційної ескадрильї. Виходець з Полтавської області розпочав війну 22 червня 1941 року, офіційною датою смерті вважається день останнього бойового вильоту — 10 квітня 1944 року. Незважаючи на це, існує думка, що все склалося зовсім інакше.
В офіційному висновку про смерть значиться, що Іван Даценко загинув при бомбардуванні жд/станції Львів-2, окупованій німцями. За непідтвердженою версією пілотові вдалося вистрибнути з охопленої вогнем літака, після чого, приземлившись, він потрапив у німецький полон. Судячи з усього, українець здійснив втечу, був затриманий співробітниками «Смершу», засуджений і пішов по етапу. В дорозі втік і якимось дивом пробрався в Канаду. Існує й інша версія: Іван був радянським шпигуном і виконував службове завдання у країні кленового листа.
Як би там не було, вперше Івана виявив естрадний танцюрист Махмуд Есамбаєв. Відправившись в Канаду разом з делегацією для виступу на міжнародній виставці, приуроченій до днів культури СРСР, Махмуд отримав можливість поїхати на екскурсію до корінних індіанців у резервації. Там він був шокований, почувши, що вождь з легкістю говорить українською і російською мовами без перекладача. Старійшина Пронизуючий Вогонь провів танцюриста в свою хатину, де напоїв горілкою і навіть заспівав українську народну пісню. В душевній бесіді «індіанець» відкрив свою таємницю: виявилося, що він і є Іван Даценко, і що він дуже сумує за батьківщиною, за села Чернечий Яр.
Есамбаєв повернувся з такою незвичайною новиною назад в СРСР, жителі села Черничий Яр не одноразово намагалися дізнатися подробиці про долю свого земляка, але місцеве керівництво припиняла ці спроби на корені. Головним доказом того, що індіанець з Канади і полтавський льотчик — це один і той ж людина, стало укладення московського судмедексперта Сергія Нікітіна, по фото він встановив, що риси обличчя обох чоловіків збіглися (лінії носа, підборіддя, рота і очей з роками залишаються незмінними).
Багато років потому, знайти Івана намагалася його племінниця, заручившись для цього підтримкою програми «Жди меня». На жаль, явних результатів досягти не вдалося: Есамбаєв до того часу вже пішов з життя, Джон Маккомбер (канадське ім’я Івана) теж помер, а залишилися після нього двох дітей знайти не вдалося. Нині резервація в Канаді розформована, індіанці роз’їхалися в різні частини країни.