Під час війни окремі подвиги ставали легендами, передавалися з уст в уста. Одним з таких став похід Кошечкіна і його екіпажу в тил до німців на своєму танку, замаскованим під німецький.
Це сталося під Курськом перед знаменитою битвою. У частину по ленд-лізу надійшли канадські легкі танки Валлентайн VII. Молоді танкісти, ознайомившись з ним, уражені комфортом, вилазили на броню з палаючими очима: «Ресторан, та й тільки!»

А досвідчені бійці, які звикли до 76-мм знарядь, якими були озброєні Т-34, з огидою дивилися на 57 мм гарматку канадця і плювалися: «Нам на ньому воювати, а не на танцюльки їздити! Погань машина».

22-річний командир взводу молодший лейтенант Борис Кошечкін, оглядаючи танк, на якому належало воювати йому і його екіпажу, проте сказав: «Нічого, хлопці, ми й на цьому непорозумінні німцям задамо жару. Як щодо того, щоб до німців в гості сходити?»
Механік-водій Павло Терентьєв і заряджає Михайло Мітягін перезирнулися: що ще придумав їхній командир?
Хуліганська ідея
— Він же точнісінько як німецький Т-3 (Panzer III – авт.), сам чорт не відрізнить, — переконував товаришів Кошечкін, німці нас точно за своїх візьмуть.
— Ну не зовсім вже точнісінько, — похитав головою механік.
— Хрести на ньому намалюємо, німецькі комбінезони одягнемо. Якщо що, переговори з німцями я беру на себе, отбрешусь, скажу, що нова модифікація.
У здібності командира «отбрехаться» ніхто з екіпажу не сумнівався: Борис не тільки не ліз у кишеню за словом, але виріс у Поволжі серед нащадків німецьких переселенців, побіжно говорив по-німецьки.
— Ну як? Підемо в гості до фріців? Що скажете?
— По шиї від начальства отримаємо.
— Ех, де наша не пропадала!
Прогулянка в тил противника
Вибравши найбільш підходяще місце і час, Кошечкін з товаришами потайки перетнули лінію фронту і вирушили на «прогулянку». Потрапивши в розташування противника, вони першим ділом «випадково» зачепили і пошкодили дві гармати. Обуреним артилеристам Кошечкін проорав, що ті мовляв самі винні: поставили свої гармати на дорозі, проїхати не можна!
Танк рушив далі, командир взводу, що висунувся наполовину з вежі Кошечкін дивився навколо як справжній фріц.
Борис пірнув у танк:
— Паша, стій. Бачиш праворуч велику машину? Як пити дати штабна. Значить, під’їжджаємо до неї, Міша – він повернувся до заряжающему, — виходиш і спокійно цепляешь її. Я на броні, якщо що. Паша, двигун не глушишь, і як я дам сигнал, обережно рушаєш на першій передачі. Головне – не панікувати. Все зрозуміло? Ну, тоді з Богом.

Крадіжка штабного автомобіля
Німці навіть не звернули уваги, коли один з танкістів виліз з машини і зачепив тросом їх штабний автомобіль. Кошечкін в цей час сидів на башті, наминав бутерброд і перекидався з проходять повз гітлерівцями нічого не значущими фразами.
Він нахилився до відкритого люку і впівголоса промовив:
— Паша, давай.
Танк сіпнувся і попрямував у бік передовій. І тільки тут німці почали підозрювати, що відбувається щось не те. Забігали артилеристи, розгортаючи 88-мм зенітну гармату.
— Паша! Тисни! – закричав Кошечкін, вцепившийся в броню.
Танк заревів.
Випущений слідом йому снаряд пробив вежу наскрізь. У знаходився зовні Кошечкіна пішла кров з носа і вух.
— Якби я встиг залізти в танк – був би мені кінець, — розповідав згодом Борис Кузьмич. Легке осколкове поранення в плече отримав механік.
Машина виявилася дійсно штабної і в ній були знайдені важливі документи. Замість прочуханки від начальства учасники хуліганської витівки отримали нагороди, молодший лейтенант Кошечкін – орден Червоної зірки.

Справжній Герой
Борис Кузьмич не згорів у полум’ї війни, згодом продовжив службу в Збройних Силах СРСР і на момент написання статті 95-річний генерал-майор Кошечкін був живий.
Крім численних ювілейних нагород його груди прикрашають два ордени Червоної Зірки, медалі «За Бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», американський Хрест «За видатні заслуги» та Золота зірка Героя Радянського Союзу, отримана ним в травні 1944 року.

Дякую

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here