Затребувана досі воістину велика актриса має щасливу сімейну історію з одним улюбленим чоловіком і двома чудовими синами. А ось у професійному житті їй пригод вистачає.
Батько Ірини Муравйової був військовим інженером. Під час Великої Вітчизняної він брав участь у визволенні Європи, звідки і привіз дружину — білоруску, викрадену німцями на роботи в Німеччину. Одружившись, молоді оселилися в Москві, а через півтора року, в 1949-му, у них народилася Ірина.
Тато-військовий переніс пристрасть до дисципліни і в сім’ю. Дітям не дозволялося гуляти допізна, рідко, і тільки в якості заохочень дозволялося ходити в кіно.
Пильно стежив Ірин тато і за тим, щоб донька поменше гуляла з хлопцями. Але, захоплена творчістю і громадською роботою в школі, Ірина і не думала про романтичних побаченнях.
Дівчинці дуже подобалося грати «в школу». Вона разюче швидко знаходила спільну мову з дітьми і навіть замислювалася про кар’єру вчительки. Але паралельно з цим Ірина захопилася грою в шкільній театральній студії. Коли світ драматичного мистецтва став відкриватися перед нею, сумнівів не залишилося: робити треба на артистку!
Домоглася свого
Хто б міг подумати, що на початку 80-х у «Карнавалі» Ірина Муравйова буде ще раз прокручувати власну історію! Але тоді, закінчивши школу, майбутня зірка подала документи відразу в усі московські театральні вузи. І відразу у всі… провалилася!
У суворої приймальної комісії «Щуки» взагалі заявили, що їй краще не пробувати більше себе на цьому поприщі, а зайнятися іншою професією.
Але справжня дочка військового, уперта Ірина, відклала свою перемогу на рік, а поки — займалася самою різною роботою.
Через рік історія повторилася. Щоб не закидати мрію, їй довелося піти шляхом найменшого опору. Ірина відправилася в драматичну студію при Центральному дитячому театрі. І тільки після її закінчення, набравшись досвіду, Муравйова поступила в ГИТИС — на заочку, залишившись працювати в Центральному дитячому театрі, де грала звірів і хлопчиків.
Але якщо театральна доля у неї ніяк не складалася, то в кіно її запрошувати все ж стали.
Кінодіва
У 1974 році виходить картина, в якій Муравйова зіграла одну зі своїх перших великих ролей — «Чисто англійське вбивство». Після прем’єри актрису помітили кінорежисери, і стали час від часу кликати в свої фільми.
Коли Володимир Меньшов випадково зустрів енергійну і фігуристу Муравйову на якийсь постановці, він одразу ж побачив в ній ту саму Людмилу з легендарного «Москва сльозам не вірить».
До цього режисер мріяв віддати роль Анастасії Вертинській або Жанні Болотової, але обидві прочитали сценарій і вирішили, що він не спроможний. А Муравйова погодилася.
В одному з інтерв’ю Віра Алентова розповість: Муравйова тоді вже була зіркою по‑перше театру Моссовета, а по-друге мала досвід роботи в кіно. Колеги по зйомках очікували побачити зазнавшуюся диву, а замість цього прийшла тонка і скромна дівчина. Команда швидко об’єдналася, і показала на знімальному майданчику таку роботу, що фільм, в який ніхто не вірив, в результаті взяв «Оскар».
Не важко здогадатися, що після цього Муравйова прокинулася знаменитою. Сама вона до цих недолюблює Людмилу, називаючи її неотесане вульгарною грубиянкой, і дуже засмучується, коли її асоціюють з цим персонажем.
Наступну зоряну роль — в «Карнавалі» дівчині запропонували, коли їй було вже 32 роки. «Як же я буду грати школярку?» — подумала Ірина. І зіграла блискуче.
Для роботи над фільмом їй довелося освоїти ролики. Щоб приводити актрису до тями після інтенсивних і хворобливих тренувань, для неї навіть найняли персонального масажиста.
Після прем’єри Муравйова пала духом: їй хотілося масштабу і глибини, а її запрошували на ролі провінціалок. Тому, коли режисер «Самої чарівною і привабливою» Геральд Бежанов з натхненням приніс Ірині сценарій, писавшийся під неї, вона відмовилася.
Вся знімальна група взяла актрису в оборот. Її буквально гіпнотизували, ходили за нею по п’ятах, чатували біля під’їзду, зустрічали, проводжали з театру, вмовляли, умовляли… Такого натиску Муравйова не витримала. Країна знову отримала чудовий фільм.
Головний режисер
Але головний режисер її життя працював з Муравйової в дитячому театрі — це Леонід Ейдлін. Йому не потрібно було, щоб Іра прославилася, щоб вона стала зіркою, підкорила підмостки. Він просто закохався в чарівну блакитнооку дівчину і захотів пов’язати з ним життя. Майже відразу після закінчення нею студії, він просив руки Муравйової, вона погодилася.
Близько сорока років вони проживуть душа в душу. Тонка і вихована Муравйова стане справжньою берегинею вогнища. Будинок у неї — завжди доглянутий, двоє синів нагодовані і обстираны. Їй не захотілося йти тим же шляхом, що й інші театральні сім’ї. Ірина Вадимівна все ж намагалася розділяти професійну і сімейну життя, тому хлопчаки рідко бували в закулісному світі театру. Хіба що приходили поглянути на маму в якості глядачів.
Ейдлін не став режисером для цієї актриси. Він багато працював з дітьми, а також займався постановками таких фільмів, як «Ленін у Парижі», «Сибіріада», «Ця жінка у вікні». Мабуть, єдина робота, яку пара була залучена разом, це короткий серіал «З новим щастям!». До речі, в епізодичних ролях серіалу зіграли обидва їх сина.
Все ще звуть
В ніжних і щасливих відносинах подружжя прожили близько сорока років. У 2014 році у Эйдлина стався інсульт. Через деякий час він помер.
Ірина Вадимівна важко переживала смерть чоловіка. Вийти з депресії допомогла підтримка синів. Через два місяці після смерті коханого Ірина Вадимівна знайшла в собі сили вийти на килимову доріжку одного з кінофестивалів і дала коротке інтерв’ю, в якому зізналася: звуть.
Її, як і раніше кличуть у кіно, але глибоких ролей, цікавих персонажів, яких захотілося б вивести на екран, Ірина Вадимівна поки не бачить. Хіба що знялася в дещо комічною роль мами головної героїні в серіалі «Не родись красивою» — тому, що берегиня вогнища і справжня мама підійшла їй за духом.
Тепер же Муравйова набагато більше часу віддає Малому театру, де задіяна відразу в декількох постановках, адже завдяки своєму істинному таланту, вона може виступити в абсолютно будь-якій ролі.
Ірина Муравйова зі Станіславом Садальським