Подивилася фільм Вокс Люкс.
У головній ролі Наталі Портман, на підспівках неї Джуд Лоу.
Здавалося б, що ще потрібно для успіху фільму?
Ан немає.
Такої туги і такого довгоочікуваного фіналу ви давно не бачили, запевняю вас.
Хоча задумка фільму була сильна і десь навіть цинічна.
У звичайну американську школу приходить звичайний американський підліток і просто так розстрілює весь клас разом з учителькою.
Вижила одна дівчинка, яка для відновлення душевного пише разом зі своєю старшою сестрою пісню, яку на поминальній службі співає у церкві.
І — тут згадується незабутнє Джоні, зроби мені монтаж — пісню вже співають по всій Америці, у дівчинки є свій агент — пом’ятий (в прямому сенсі) Джуд Лоу
а вона пише альбом за альбомом, знімає кліпи та і стає улюбленицею країни.
Молода актриса, яка грає героїню в цей момент, дуже гарна, правда не зрозуміло, звідки у дівчинки з провінційного містечка раптово така впевненість в собі і музична підготовка, якщо вона першу пісню писала, невпевнено тикаючи пальцем по клавішах.
Потім відбувається ще один монтаж і на сцені з’являється героїня вже через 17 років в образі Наталі Портман.
Вона, звичайно, хороша, особливо в першій сцені, де вона в кафе будує з себе диву, гніт пальці і розкидає їх віялом перед господарем кафе.
Той, однак, все одно її виганяє. Але дивитися на цей феєрверк «зірка в шоці», тобто Наталі Портман у ролі Сергеея Звєрєва забавно.
Але потім це стомлює, тому що багато Звєрєва шкідливо для здоров’я, але іншої ноти для виконання своєї героїні Портман так і не знайшла.
Десь на задньому плані мимохідь ми дізнаємося, що героїня наркоманка і, ніби як, любить свого менеджера все такого ж пом’ятого Джуда Лоу, що всі її пісні пише її сестра, з якою вона у сварці.
Для авторів фільму це не головне — головне показати концерт.
І ось тут починається головне дійство сезону — Наталі Портман у ролі дуже популярної поп-діви в обтягуючому комбінезоні і вся в страшних трояндочках, тобто блискітках, рве зал, як тузик грілку.
І тут з’ясовується, що бути талановитою актрисою і бути співачкою — не одне і те ж.
Дивитися на те, як коротконога Портман в комбінезоні і в гримі, який робить її набагато старше її 37-и років (а грає вона 31-річну стрибає під фонограму по сцені неймовірно втомлює. Тим більш півгодини.
Це було так тяжко, що по завершенні концерту один молодий чоловік з останнього ряду вигукнув Боже! Ну, нарешті!
Але найголовніше не це.
Я весь час думала — навіщо, ну навіщо ось до цих кривлянням портман-звєрєва дали передісторію про страшний терракте в школі?
Ніякого підтексту у фільмі ця історія не несла. Теракт став лише стартовим майданчиком для співачки-наркоманки.
Тому і вважаю цей фільм цинічним.
Але на Томатах у фільму цілком собі непоганий рейтинг.
Може, хто дивився, яке ваше була думка?
